Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МЕТЕОРА Темно, сіро-сизо. Моросить. В тиші тільки нове листя легко шепоче. Стеля хмар відрізала вершини скель. Десь розмугикався осел, і там-же, в селі, два півні перекрикнулись. Дзюрчить потічок, стікаючи під дорогу, до нього долучується глухе дзеленькання — старий пастух жене стадо овець; білими хвилька ми виринають з темноти, переливаються через до рогу, і спливають вниз по молодій травці до потічка. А кручена дорога веде мене вище: до найменшого з ’’Манастирів Повітря” — імени Св. Миколая Анапаф- саса (відпочинкового). Збудований поверх одної з нижчих скель, і він зараз схований за хмарами. Звертаю з дороги на круті кам’яні східці, вбудо вані в глину підніжжя, а дальше вибиті зі скелі. Бра ма сьогодні відкрита — для мене. Спішу далі понад сотню метрів, просто в хмари. Б’ється серце. Ось уже тераса, а вище — сіни. Дьоргаю шнурок і далеко в середині скелі відповідає дзеленкіт дзвіночка. Прислухаюсь: як тканина, спускається далекий спів літургії. Глянула на двір: хмари спливали до долини, в сторону села Кастракі, а над найближчою схід- ньою скелею, де побудований рожевий манастир Руссану — світає... Брат Андоній відмикає мені тяжкі дубові двері. Піднімаюсь вище, заходжу у притвор і ставлю перед іконами свічки. Світла іншого немає. Стіни темні, розмальовані на чорному тлі, і тільки золото ікон відблискує червоні вогники лямпад та жовті язички м’ягких воскових свіч. Церковця сама маленька — п’ятером тут би тісно. Коло віконця стоїть брат Андоній над великим співаником на дерев’яному аналойчику і співає, освітлюючи сторінку гнучкою свічкою, яка чисто го рить, не капаючи, і пахне медом. А ігумен дає воз- глас із-за іконостасу. Служать літургію, очевидно, по-грецькому, але одну ектенію співають по-англій ськи, одну по-церковнослов’янському: в честь гості. По обох стінах на чорному тлі розписані святі, блідо рожевими і зеленавими фарбами, величиною майже в мій ріст; поверну голову і ми око в око. Біліє віконце і Андоній гасить свічку. Підвіконня торкають перші жовті пальці сонця. Метеора займає приблизно 6-7 квадратових кілометрів в самій середині грецького материка, в східній частині Тессалії. Тут понад 1,000 стрімких, величезних і менших кам’яних скель підносяться, як покручені пальці, стрімко в небо. Більші колони і сталагміти понад 500 метрів височиною. Камінні сті ни гладкі, і тільки де-не-де проросла травинка, або деревце з раннім рожевим цвітом, темно-сірі, з при нагідними блискучими затінками, іржавими або біля вими, з якогось немічного джерельця. Вчені (німецький геолог минулого століття А. Філопсон) гадають, що ті скелі були постали з річ них камінців, які зліпились докупи під водою пару мільйонів років до Христа, коли Тессальське море підходило аж до міста Каламбакі (там тепер на ку полі церкви кожного року будує гніздо лелека). Коли морські води відступили, дощі і вітри розріза ли і відполірували скелі в їх голковаті форми. Десь коло 9-го століття по Христі, поселились тут перші аскети, такі, як пустельник Варнава. Зна ходили собі притулок в цілинах, печерах, дірах, ви соко над землею, жили, ніби в пташинних гніздах. В манастирі Св. Миколая Анапафсаса є стінопис про смерть Єфрема Сирійця де зображено багато цих печер. В одній замурований аскет виплакує гіркі сльози, бо прирік, що ніколи не злізе з гори, і от не може бути на похороні. Сьогодні сотні ластівок жи вуть в розбитих залишках цих замуровань і, щебе чучи, безбоязно пурхають навкруги хороброго, який добереться туди. Розкидані самітники, "поборники Божі", збира лись на служби в церковці Дуп’янської Богородиці, яка стоїть у підніжжі скелі присвяченій Святому Ду хові. В ХІ-му столітті тут був заснований перший скит; Дуп’яні. З набором монахів з Афонської гори зорганізувався манастир. Почали анахорети заселя ти все вищі скелі і в 1333 була збудована церква Св. Стефана, а в 1334 Св. Афанасій Метеорит з допо могою Короля Йосафа заснував Манастир Великого Метеорона на скелі ’’Стилос”. До 16-го століття ма настирі розмножувались і зростали, а в час найбіль шого розквіту 24 їх окружило вінцем долину. Між монахами були і святі, і королі, як Йосаф, чи Серб ський Іан Урессіс Палеологос. Від 14-го віку, коли роздрібнювалась Візантійська імперія, Греки, Рим ляни, Албанці, Серби, Турки — всі тупцювались по Тессалії і манастирі лишились острівцями віри та на уки і — ще й досі до певної міри правда — символом Грецької незалежности і національности. А ось в 16- му столітті появились сварки бо, хоч Великий Мете- орон взяв першенство, кожен манастир рахував себе незалежним. В Літописі Метеорськім докладно все описане: як в кінцевих роках століття Сулейман Славний наложив ярмо півмісяця, але і приніс свого роду мир, дозволяючи манастирі, тоді прийшло мале відродження, яке зразу й пригасло. В 18-му столітті в манастирях лишились неписьменні, які по розпродували рукописи, коли в занедбані і розбиті манастирі заслали турки в’язнів і розбійників, вима гаючи в той же час великі податки. В 19-му столітті лишилось лиш сім більш-менш діючих манастирів. (Зараз їх є шість і цього року надіються знов від крити сьомий — Русанну). До Першої світової війни, було два способи до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
