Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
братись до манастиря: сітка або драбина. Сітку, як мішок, підтягали шнуром; вона явно крутилась і страшно гойдалась. (Раз спитали монаха в мана- стирі Св. Варлаама чи міняють коли шнур. — ’’Тільки коли тріснув”). Другий спосіб — довжезна ’’драбина” зі зв’яза них жердин, яка також страшно хиталась, але яку вживали анахорети, або звичайні монахи, щоб не за- труднювати других. Питання: якже виліз перший чоловік на вершину 500-метрової скелі? Подумавши, відповідь: — ”На спині орла”. Монахиня потім до дала, почувши про цю відповідь: — ’’Очевидно. Він же був святий. А як інакше святому подорожувати?” В 1920 р. Трикісійський Єпископ Полікарп велів збудувати сходи і мости. Під час Другої світової війни, і німці, і італійці бомбардували манастирі. Найгіршими рахуються на пади комуністів, які мордували монахів, стріляли і проколювали ікони та грабували. Родини втікачів, ховаючись, попалили цінні папери і дерев’яні різьби. А потім Великий Метеорон був кілька років навіть готелем! В 50-их роках Єпископ Діонісій, німецький ка торжник, почав відновлювати манастирі. В 1971 і 1972 pp. уряд призначив гроші на продовження відбудовань. Сучасний уряд не певний скільки під тримки давати Метеорі і Руссану, властиво, стоїть ще під питанням. Але за останні 15 років кількість монахів виросла може в 8 разів. Хоч Св. Троїцький має тільки три, манастирі, як Св. Варлаама, або Ве ликий Метеорон мають понад ЗО монахів кожен. Св. Миколай Анапафсас, який заселили тільки рік тому, має 11, хоч під час мого відвідування 9 з них на тиж день були відсутні. Днями я ходила відвідувати інші манастирі, але вечорами, повечерявши, верталась до Св. Миколая. Брат Андоній молодий, з веселими очима і чорною блискучою бородою, який тільки в січні постригся в монахи, закінчивши факультет фізики при Тессало- нійському університеті, вивчав російську мову з плит і книг. На жаль, в сучасній грецькій мові нема звуку ”л”, або літери ”б” (звук пишеться ”мп”). Отже Андоній говорив ’’влагослові” і т.д. Я пропонувала лекції кожного вечора. Прибігала коли останні відвідувачі виходять і за ними замикаються двері. Андоній приносить в світ лицю піднос: тарілочка з оріховим тортом, келішок домашнього вина, і (обов’язково в Греції) велика шклянка холодної води. — ”їж солодке”, — і зникає. Заходить часами киця, тоненька, як всі грецькі коти, ласкава. Потім повертається Андоній і ми читаємо вголос, часто зі сміхом. Як я цінила той сміх! Заглядає ігумен. — О, сьогодні вечірня, я забув! — молодий Андоній збентежений. Я питаю ігумена: — А можна мені залишитись? — Якщо хочеш. — Не маю зі собою хустки на голову. — Ну, вже Бог простить. fft ЦИІ.ОЛЛ;.! O.K. Пастухів. Манастир св. Миколая. Кицюня і я біжимо за Андонієм до ’’дзвіниці”. Як і в других манастирях, тут висить на ланцюгах, як рибина, велике плоске поліно — пригадка про роки під турецьким ярмом, коли дзвони були заборонені. Часи відбились — і відбиваються — на поліні молот ками. Трохи вище, Антоній показує водозбір вибитий в скелі. Звідси чудовий вид: на захід відкривається ціла долина — поза річку Пенейос, до далеких засні жених гір Піндус — які зараз в легкій імлі рожево- срібного світла. Навкруги нас, в сторону сходу, сто ять всі інші вищі манастирі. Андоній знов спускаєть ся і відбиває часи, а потім третій раз. Вечірню прав лять у ще меншій приватній капличці вгорі. Андоній і ігумен починають тихо, при світлі однієї свічечки. Вони так добре знають службу, так часто співають, що сам факт співу незамітний, як дихання: вся увага на змісті слів. Потрошки, їх голоси, в мінорних грецьких напівах і чистих гармоніях, зростають, як хвиля, як величезні дзвони, перекликаються, дзве нять, як кров. І раптом втихають. Гасять свічки, світиться електричне панікадильце, і ми виходимо. Андоній показує мені, розказує про церкву в до лині. Розмалював її відомий іконописець 16-го сто ліття Теофан Критський. Бувши одруженим він став Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
