Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З чужих композиторів піяністка виконує Й.С. Ба- ха, Гайдна, В.А. Моцарта, Д. Скарлатті, Бетговена, Шуберта, Шопена, Ліста, Брамса, Сен-Санса, Деб- юссі, Скрябіна, Еміля фон Зауера і інших. ★ * * Атрибути піяністики Дарії Каранович численні. Солідна техніка, широка скаля музичної палітри, ми стецька зрілість та відчуття у виконуванні різних п іа н іс ти ч н и х стилів — все це принесло ювілятці вдяч ність міжнародної публіки і схвальні відозви числен них критиків. Слід зацитувати головніших: ’’Під безпосереднім впливом Заходу (стало ме шкає у Відні) скристалізувалася Д. Гординська-Ка- ранович, одна з найздібнійших колишніх учениць В. Барвінського, у зрілу і навіть рутиновану піяністку. Одинокий її концерт під час короткого побуту у Львові, що відбувся заходом ”СУПРОМ-у” 4 лютого 1938, залишив по собі найкраще враження під кож ним оглядом. Особливе признання і подяка нале житься піяністці за те, що програму свого концерту зложила з творів виключно українських сучасних композиторів (Галицьких і з Великої України)”. ’’Знані вже у нас Прелюдії Л. Ревуцького Оп. 4 і 11 показалися, через свою виразність і легкість ви разових і піяністичних концепцій, дуже підхожими для легкого й елегантного стилю гри. ’’Українська сюїта” Барвінського, виконана у Львові вперше в ці лості (4 частини), дала солістці можливість виказати ціле її відтворче уміння, почавши від опанування великої динамічної скалі, усіх технічних і виразових засобів, аж до почуття широкої форми. Цікаво було почути твір одного з наймолодших наших компози торів, Тараса Микиші "Варіяції на тему чумацької пісні”, що мають досить багато оригінальности в ко- льориті, гармоніці і загальній п іа н іс ти ч н ій фактурі. Гарно й поетично були виконані: "Мала сюїта” Нес- тора Нижанківського і ’’Сцени з Гуцульщини" Мико ли Колесси. Крім цього чули ми ще Косенка ’’Поему” і Людкевича ’’Пісню до схід сонця”, з яких остання особливо припала піяністці до вподоби. Наддатки були також українські.” (Роман Савицький, "Україн ська музика”, ч. З, 1938, ст. 50-51). "На залі панувало грудневе зимно але публіка була одуховлена внутрішньою теплотою (артистки) — а це ж успіх”. ("Зальцбурґер Фольксцайтунґ”, 28 грудня 1946). (Із рецензії на Віденський фільгармонічний квартет): ”Ми маємо щасливий вибір піяністки, якої технічне знання є щасливо сполучене із серцем і ду хом та вигідно достосовується до струнних інстру ментів”. ("Лінцер Фольксблят”, 29 листопада 1950). "Її гра субєктивна і Грандіозна в найкращій тра диції віртуозів”. ("Нью-Йорк Тайме”, 19 травня 1952). ’’Пані Каранович сполучає автентичний музич ний тренаж із актуальним музичним талантом... багата була сонорність і численні були "софістика- ції” її гри”. (’’Нью-Йорк Гералд Трибюн”, 19 травня 1952). "Піяністка має гарну європейську школу і благо родну манеру триматися на естраді та користува тися технічно-віртуозними засобами, які в неї не є метою, а лише методою змістовно показати музич ний твір”. (Володимир Грудин, ’’Свобода”, ЗО липня 1954). ’’Вона є фундаментальним виконавцем фортепі- янної музики зі всіма ознаками шляхетної європей ської культури. Маючи досконалий технічний апа рат, який дозволяє їй виконувати твори різного ха рактеру і різних жанрів, вона проте тяжить до творів з інтерпретаційною глибінню, прагнучи до розкриття в них того чи іншого образу. Вона не спокушається, судячи по програмі, творами з, може ефектовною, але здебільшого зовнішньою віртуозністю. Тому її Бах (Токката ц-моль) і Бетговен (Соната Оп. 31 д- моль) так переконливо і глибоко прозвучали, що хо тілося без кінця їх слухати”. ’’Другий відділ програми був відданий україн ським композиторам. Виконано дві Прелюдії Фо- менка, ’’Думку” і "Листок до альбому” Барвінського та два Етюди Грудина. Всі ці твори були кольорит- но, прегарно виконані, були зогріті творчим вогнем піяністки і дуже вразили авдиторію, яка бурхливо оплескувала артистку, викликавши присутніх авто рів. Як один з них мушу підкреслити, що під руками пані Дарії Гординської-Каранович мої Прелюдії, які покищо не мають творчо-виконавчих традицій, про звучали на тому високому мистецькому рівні, на яко му були виконані і клясичні твори, перевірені вже довшим часом. Нема більшої радости для автора, який, слухаючи свій твір, чує, що його думки і на міри, народжені в самотній тиші, розгадані і розкриті виконавцем, а тому і переконливі для слухачів”. (Ми кола Фоменко, "Свобода”, 18 січня 1961). "Сюїту Грудина піяністка виконала з віртуозним розмахом і динамічними контрастами”. (Володимир Грудин, ’’Свобода”, 21 травня 1963). "Інтерпретація всіх творів була правильна, ми стецько логічна. Свій ліризм, співучість, свій м’який удар піяністка з успіхом застосувала до романтичної частини програми, натомість у Сюїті Грудина зуміла переключити себе на більше радикальні настрої і модерну імпресіоністичну техніку гри, тобто показа ла широкий діяпазон свого піяністичного уміння. На окрему вдячність заслуговує (піяністка) за плекання українського поважного репертуару”, (Зиновій Лись- ко, ’’Свобода”, 21 травня 1963). ’’’Українська сюїта’ (В. Барвінського) — вибагли ва технічно, цікава і трудна для виконання. У ній пія ністка виявила себе справжнім мистцем” (Оксана Бризгун-Соколик ’’Гомін України”, 3 травня 1964). (Про ’’Українську сюїту” В. Барвінського); "Тут заблищали не тільки всі вальори і брилянтова техні- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top