Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леся Українка. Графіка. Таня Кравців. Lesya Ukrainka (artist — Tania Kravtsiv). ЧИ ЗНАЄТЕ ДОБРЕ ЛЕСЮ? Ах, які ми стали байдужі до нашої минувшини, а, може, через часті повторювання, ми вже зовсім не вражливі на все те, що колись здавалось гарним і величним та звору шувало до краю. Коли переглядаємо давні річники ’’Нашого Життя”, зокрема звідомлення з праці відділів Союзу Українок, раз-у-раз зустрічаємо згадку про святкування в лютому Свята Героїнь, проте, що згадали Ольгу Басараб, Олену Телігу або що відзначено річницю нашої найбільшої поетки Лесі Українки. Десь деклямували її вірші, в іншому місці була доповідь, чи інсценізація уривків з її драм. Але з кожним роком таких святкувань стає менше та небагато членок, зокрема молодшого віку, згадує жіночі постаті з нашого минулого або захоплюється їхньою творчістю. Правда, ми тепер маємо нових поетів, ми деклямуємо Стуса, Руденка, Калинця чи Ліну Костенко, вони, може, нам ближчі, а їхня доля вимагає того, щоб про них часто згадувати. Однак це не зменшує вартости тих, яких ми раніше так пильно вшановували, вив чали, про яких знали трохи більше, як те, що написане в енциклопедії. Я прийшла до такого переконання, під час перебування в Европі. Моя знайома німкеня, несподівано поставила мені таке питання: ”Чи Ви добре знаєте Лесю і її вірші?” Здивована таким питанням, я і відповіла питанням: ’’звідкіля у Вас зацікавлення Лесею Українкою?” Вона мені розповіла про свою літню подорож на Україну, про молоду українську провідницю, яка супроводжувала німецьких туристів від границі через цілу Україну, оповідаючи їм про Шевченка та Лесю Українку, деклямуючи їхні поезії в німецькій мові. Мою знайому особливо захопила розповідь про життя і твор чість Лесі. Вона хотіла конечно довідатися від мене більше і просила прислати їй збірку Лесиної творчости в німецькій мові. За питанням ”Чи Ви знаєте добре Лесю?” прийшло друге ”Чи Ви знаєте вірш ’Надія’?” Розуміється відповідь була, що так, бож хто б не знав такого популярного вірша, але якось стало соромно, коли знайома витяг нула нотатник і почала читати цей вірш в німецькій мові так, як записала, слухаючи провідниці й чекаючи від мене поправок. Стало мені соромно за себе і за нас усіх, що на питання ”Чи знаєте добре Лесю?” тепер не могли б сумлінно відповісти ”так". Цей дрібний, здавалось би, факт примусив мене призадуматись над нашим тепе рішнім життям, яке не залишає ані часу, ані охоти поглянути в минуле. Не для вивчення історичних фактів чи дат, але щоб зрозуміти те минуле, в якому жили великі люди, яким сьогодні, може, тяжко дорівняти. І були в тому минулому жінки сильні духом, творчі, з глибокою любов’ю до України, яких ми повинні завжди пригадувати й брати за приклад. їхня поезія, сьогодні так само актуальна, як колись, так само гарна й зворушлива. Тільки немає кому її оживити та передати наступним поколінням. І чи ті наступні покоління будуть здібні її зрозуміти? НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1986
Page load link
Go to Top