Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КОНЦЕПЦІЇ ВПЛИВАЮТЬ НА СВІТОГЛЯД ОЛЕНА ХМІЛЯК Загальні і специфічні поняття дітей про себе самих, мають великий вплив на їх світогляд. Яку інтерпретацію надасть дитина своїм переживанням, що вони значитимуть для неї, так пізніше вона буде зустрічати нові ситуації. Дитячі поняття про себе, то значить, хто вони є, якими вдалими й успішними вони себе уявляють, і до якої мети вони прямують — все залежить від того, чи дитина шукає товариства чи його відкидає, бере участь у ньому, чи відмежовується від нього, виробляє знання, або цурається його. Діти не родяться з обґрунтованими наставленнями, чи з певною системою вартостей. Вони їх набувають зчасом. їх первісні поняття про себе формуються у родинному колі. Чи їх концепції про себе будуть більше чи менше позитивні, залежить у першій мірі від відношення, поведінки людей близьких їм, а також як їхня поведінка сприйматиметься важли вими у їхньому житті людьми. Найважливішим чинником, який впливає на почуття задоволення і спокою у дитини є той , який існує у цілім стилі життя родини. У ранньому дитинстві дитина може скоріше відчути загальну духову атмосферу навколо себе, як пізнати власні фізичні обмеження, чи над чимось заосереджувати думку — думати. Дитина сприймає себе і світ навко ло себе як одиницю, бо не має ясної концепції, де кінчиться вона, а де починається світ. Дитина не має пережиття, ані життєвого досвіду, з яких могла б користати при складних (для неї) ситуаціях. Її світо- погляд буде формуватися майже виключно на тім, як з нею поведуться близькі люди. З ростом засобу слів і надбання переживань та вимогами приписаної суспільством поведінки — що можна, а чого не можна — росте її потреба відчуття любови, тепла і спеціяльного місця для себе в родині. У третім році життя, ця потреба піддержки у її прагненнях завершити себе як осібну, іншу від других одиницю приходить до повного голосу. Цей "перший рік” чи ’’вік протесту” є якраз цим виявом самостійности, яку батьки мусять пережити й дати дитині нагоду знайти своє "я" В цій фазі,чим тяжча дитина у вихованні, тим більше потребує вона батьківської опіки, вирозуміння і т. п. Вимоги зовніш нього світу більшають. Більше й більше доводиться дитині пристосовуватися до других, і вже вона перестає бути тим любленим, пещеним немовлят ком, перестає бути тою ’’чічкою”. У цьому часі постава батьків до її незалежности, інди- відуальности і респектування прав і привілеїв дитини помагають їй плекати в майбутньому добре поняття про себе і про довкілля. Поведінка батьків до дитини є підставою поняття дитини до себе. Оцінка батьків поведінки дитини складається на поняття дитини про себе. Виростаючи, дитина часто зустрічає у своїм житті кризи такі, як народження братчика чи сестрички, вступлення до школи, які вона вміло переборе, коли її раннє життя почалося на засадах любови, тепла, бажаности. Так дитина самостійно зможе дати собі раду з пересічними турботами дитинства, коли ці підстави були вміло і тривко положені. Ці підстави можна посилити — підкріпити різними переживаннями і правильними інтерпре таціями їх. Коли батьки чулі на потреби дитини, вони не сміють затратити відчуття різниці між любов’ю і толеранцією. Бути бажаною для дитини, не означає дозволу робити все, що вона захоче. Навпаки, дитина мусить мати правила і границі, за які їй не можна ступити. Границі безпеки у відношенні до себе, до других мусять бути точно з’ясовані. Правила поведінки до себе, до других, до дому, сторонніх людей і майна також. З віком дитини треба давати їй щораз більше нагоди керуватися у поведінці власним розумом і давати якнайбільше нагоди до виявлення само дисципліни, а в зв’язку з цим до почуття своєї вартости. Якщо ми не дамо дитині цієї нагоди, то в неї не виробиться правильна оцінка своєї поведінки. ЯК ДОРОСЛІ МОЖУТЬ ОЦІНИТИ ДИТЯЧІ УЯВ ЛЕННЯ ПРО СЕБЕ? Тому, що кожна дитина є унікальна, батьки, вчителі й взагалі всі, хто з дітьми працюють мусять мати на увазі індивідуальну поведінку кожної дитини. Можна також генералізувати оцінку пове дінки поняттями, кажучи: ’’Всі діти в дошкільному віці...” означає, коли мова про специфічних: Івасика, Любу, чи Орисю — то треба вже оглядатися на при таманний спосіб їхньої поведінки. Частинна роз в’язка цієї проблеми, це зрозуміти чому дитина поводиться в даний спосіб, і як надати відповідного тону оточенню дитини, яке сприяло б її позитивному розвиткові. Наставлення можна розглядати як мову. Дитина вчинками ’’говорить” про те, що її турбує — хвилює, що їй важливе і т. д. У поведінці дитин справжній педагог догляне і вичує багато такого, що уможливить йому краще її зрозуміти. Дитина витрачає велику кількість часу й енерґії
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
