Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЧИ "МОЄ ЖИТТЯ ЦЕ МІЙ ЗАМОК"? Коли б американським звичаєм зробити опит, про яку з відомих жінок найбільше говорили в 1978 p., то, здається, Бетті Форд була б на одному з перших місць. Не тому, що дружина бувшого президента зро била щось незвичайного, а просто тільки ізза її від- критости. Немає багато широко знаних людей, які б признавалися до свого алькоголізму, чи надмірного вживання заспокоюючих ліків. І немає багато жінок, які б повідомляли усіх, що роблять собі від молоджуючу операцію обличчя. Про все це, як теж про інші доволі інтимні справи свого життя, Бетті Форд інформувала через журналістів дослівно цілий світ. І тому ’’цілий світ” говорив про неї так багато в останньому році. Різно це коментували; одні подивляли відвагу, — другі осуджували. Порушували тему цієї отвертости також і в нашій громаді. У нас ми до такої не звикли. Наші жінки, які стоять у світлі спільноти звичайно про своє особисте життя взагалі не говорять. А вже про такі слабості характеру, як алькоголізм чи наркотики, то лише шепочеться. Розуміється, що при цих пошептах створюється багато неправди і багато перебільшення. Але що краще? Невідомо. Нагадується знаний широко вислів: ’’моя хата це мій замок”. Може б його перефразувати на ’’моє життя, це мій замок”. Але либонь у американській ’’демократичній” спільноті замки не популярні. п ... ОСТАННЄ ТАНҐО В З-тю річницю смерти М. В. Понеділка О д н іє ю з н а й м и л іш и х а т р а к ц ій в а к а ц ій н о го с е з о н у С о ю з ів к и є в е ч ір ка "З а п із н а й м о с я ” , — п р и ш а м п а н с ь к о м у та р о м а н т и ч н ій м у зи ц і, п ід час я к о ї н о в о п р и б у л і го с т і з а п із н а ю т ь с я з "с т а р о ж и л а м и ", і н а в п а ки . Т а к з а п із н а в с я о д н о г о л іт а д р у г М и ко л а з ч а р ів н о ю з е м л я ч к о ю з Ч ік а ґо . В о н о -т о правд а, що зе м л я ч ка п р и б у л а в ід п о ч и в а т и на к л а п т и к У к р а їн и не сама, а з ц іл и м , с к а з а т и б а н т у р а ж е м : з д во м а кр а с н и м и д іт о ч к а м и , з те сте м і те щ е ю (аб о — з д ід о м і б а б о ю ). П ро те , це ф а м іл ій н е н а в а н та ж е н н я не п е р е ш к о д и л о м о є м у д р у г о в і д о м о в и т и с ь з ч а р ів н о ю з е м л я ч к о ю на та н ц і, — за р а з п іс л я вечері. Х оч не б у л о в з в и ч а ю д р у г а -г у м о р и с т а п р и ч е п у р ю в а т и с ь п ід с т и л я гу , чи я к о го с ь , п р о с т и , Г о с п о д и , "п л е й б о я ” , то д о ц іє ї т а н ц ю в а л ь н о ї а в а н т ю р и він з ’явився ш и к а р н о п р и - о д іт и й , — в м а р и н а р ц і, в кр а ва тц і, з а ч е с а н и й , н а п а х ч е н и й , с л о во м — х л о п е ц ь х о ч к у д и к о з а к , хо ч і не п е р ш о ї, в е с н я н о ї, с ка з а т и б, ю н о с т и . Й о г о п а р т н е р ка з Ч ік а ґо вж е с и д іл а п р и с т о л и к у — р о з у м іє т ь с я , з д ід о м і б а б о ю та з ц іл и м д и т я ч и м с а д о ч к о м . В и с о к а , в д о в гій с у к н і га р я ч е -п о м а р а н ч е в о го к о л ь о р у , з м о д н и м р о з р із о м (з б о к у ), з ч о р н и м , я к в о р о н я ч е к р и л о , во л о с с я м , в и гл я д а л а с п р а в д і наче го л л ів у д с ь к а з ір к а , я кщ о не м іс с С о ю з ів к а м и н у л о р іч н о го с е зо н у . О р ке с т р а з а гр а л а та н ґо — у л ю б л е н и й т а н е ц ь м о й о го п р и я те л я . В ін с х о п и в с я з к р іс л а , ш а р м а н т н о в к л о н и в с я зе м л я ч ц і і п о п р о с и в її д о т а н ц ю . Т а за л едве о б к р у т и в с я з н е ю д о в к о л а с т о л и к а раз чи д ва рази, я к на т а н ц ю в а л ь н ій п л я т ф о р м і в ч и н и л о с ь з а м іш а н н я : м а л е н ька , м о ж е т р и л іт н я д о н е ч к а з е м л я ч к и , з іс к о ч и л а з б а б у с и н и х ко л ін і д р іб н е н ь ки м и н іж е н я т к а м и п у с т и л а с ь н а в з д о гін за т а н ц ю ю ч о ю п а р о ю ! — В ід д а й м о ю м ам у! — з а го л о с и л а д и т и н а , п р о с т я г а ю ч и б л а га л ь н о р у ч е н я та , — Пан, в ід д а й м о ю маму! З е м л я ч ка з Ч ік а ґо п о ч у в ш и пл ач д о н е ч к и , з у п и н и л а с я в п о л о в и н і " ф іґ у р и ” ра зо м із п а р тн е р о м і ц ю н а п ів з у п и н к у д о в о л і у с п іш н о в и ко р и с т а л а д о н е ч ка : п р и п а л а д о м атері, о б ір у ч с п о х в а т и л а м а м и н у н о г у (п о в и щ е к о л ін а ) і залепетала: — Моя мама, моя! Не дам мами, не дам! Друг Микола, треба це підкреслити, опинився в незручній ситуації: щоб не загубити темпу та й не гальму вати "трефіку” на плятформі, він намагався продовжати танець втрійку — тобто з мамою і з маленькою донцею, що причепилася кліщиком до маминої ноги і повторяла безуговку, що це її мама і нічия інша! Тоді мій приятель кинув благальним поглядом у напрямку столика, де сиділи дід з бабою. Перший зрозумів тривожний сигнал С. О. С. доволі ще моторний дід, колишній учасник Визвольних Змагань. З танцювальними вихилясами пробився проміж танцюючі пари до невістки і її партнера, щоб рятувати ситуацію. — Галюню! — заговорив до внучки, пробуючи відтягти її від невістки, — Галюню, пусти маму, нехай мама танцює. Цей пан нічого злого мамі не зробить! Ходи, ходи до баби, баба тобі казочку розкаже! — Не хоцю баби! Не хоцю казки! — заревіла Галюня. — Я хоцю мамууу! Про продовження танґа учвірку — тобто з мамою, донцею і тестем, не було, розуміється, мови, і мій друг з тяжким серцем здав позиції... Зрештою, інші пари теж перестали крутитися: увага всіх зосередилась на від чайдушній боротьбі малої Галі за відбиття мами з рук її партнера... До вух мого приятеля долітали вже й такі коментарі: — Що за людина якась безсердешна: не хоче віддати мами бідній дитині! — Пусти маму, а попроси тестя до танґа! — А чому б йому тещі не попросити?.. Тоді мій приятель розвів безрадно руками, вклонився чемно землячці з Чікаґо і зійшов з танцювальної плят- форми, під співчутливі оплески вакаційних гостей... Це було останнє його танґо на Союзівці. ІКЕР Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
