Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1952 року. Відтоді між ними розпочалась співпраця, яка пізніше стала основою родини танцюристів. Пригадую, що в історії балету був не один випадок, де мистецтво танку передавали і розвивали з роду в рід. Чи це можливе також і в ділянці народнього танку? Маючи приклад родини панства Ґензів, треба надіятися, що так. Пані Дарія має фаховий вишкіл в ділянці танку. Пан Олег, крім творчої роботи, є також організацій ною і дисциплінарною силою в ансамблі. їхні доньки, очевидно, також танцюють. Вся родина об’єднана найважливішим чинником — великою любов’ю до сцени, а зокрема до танку. Від 1951 року і донині продовжується творча діяльність ’’Верхавинців”. Оглядаємо архів, зібраний за той час панством Ґензами. Ось програмки виступів у Нью-Йорку: Світова виставка 1964-65; участь у фестивалях ’’Малої України” 1976, 77, 78 ро ків; концерт в Лінкольн-Центрі з нагоди 20-ліття мадярського повстання 1976 і багато більше. Виступи в Канаді: Монтреаль — EXPO 67, Торонто. Виступи у більших містах Сполучених Штатів: Вашінґтон — концерт з нагоди 200-ліття США, 1976; Рочестер, Філядельфія, Атлантік Сіти, Чікаґо, Дітройт, Клівленд, Олбані, Сиракузи, Бостон і т.д. Участь в українських фестивалях в Нью-Джерзі. Далі в архіві — рецензії в англомовній пресі, згадки про виступи на телевізії — між ними участь у Різдвяній програмі Белл Телефон, 1968. Листи подяки за виступи на добродійних концертах, у старечих домах... Документація дуже солідна. Але чи вона передає повністю зміст цих років праці ансамблю? Думаю, що читачі, які самі ніколи не мали досвіду роботи в танкових ансамблях, що складаються з аматорів, не уявляють, що то за досягнення — пропрацювати понад 25 років і не перестати, не розчаруватися, не зректися. Танцюрист-професіонал це фахівець, вишколений в ділянці танку; людина, що заробляє ним на хліб насущний. Нелегкий цей хліб. Але коли взяти до уваги, що керівники ’’Верховинців” займаються танком після 8 годин іншої заробіткової праці, то постає питання — де вони беруть силу танцювати вечорами та у вільні дні, навчати молодь, їздити з нею на виступи? Та це ще не все. Хореограф, який працює з аматорами, не може собі дозволити поставити танок так, як він собі його уявляє. Йому треба достосову- ватись до спроможностей танцюристів. Треба також взяти до уваги, що на відміну від професіонала, який постійно працює над танком, вишліфовує його виконання, аматор працює над виконанням танку так довго, як довго триває його ентузіязм. З моментом, як ентузіязм починає зменшуватись, виконання аматора стає дедалі слабше. Отож керівникові ансамблю треба вміти і намагатися утримати за цікавлення танцюристів. Практично це значить давати нові й нові танки, виконувати їх у швидкому темпі, бо тоді більший ефект і учасники з більшою охотою танцюють. Не раз керівникам доводиться йти на компроміс, щоб утримати ансамбль вкупі. За цим усім криються безконечні години праці. Група дітей школи Св. Юра під проводом Парії Ґензи виконують гагілки на Фестівалю в Нью Йорку 1978 Адже діти виростають, молодь з часом творить свої родини і відходить з ансамблю, і треба вишколюва ти нових і нових. Керівники усвідомлюють також, що молодь — це не професіонали, які танцюють, хоч би тамщо. З аматорами треба бути готовим до всяких несподіванок. Наприклад, на концерті з нагоди 200- ліття Сполучених Штатів у Вашінґтоні довелося бу ти свідком, як в останню хвилину на сцену вийшли початкуючі танцюристки. Чому? Виявилось, що од на з довголітніх учасниць виходила того дня заміж, і всі її 10 товаришок поїхали на весілля! Щоправда, говорячи про весілля, варто згадати, що "Верховинці” створили традицію — на весіллях членів ансамблю молодь завжди танцює гопака. Чи пригадують шановні читачки і читачі спроби ще у Львові, між першою і другою світовими війнами створити і запровадити на балях сальонову форму наших народніх танків? Щоб поповнювати ряди "Верховинців”, існує від 1951 року школа, яка бере участь в імпрезах під назвою "Молоді Верховинці”. Від 1967 року провадить її пані Дарія, яка, до речі, одночасно є керівником танцювальної групи новаків при Нью- йоркській Пластовій Станиці, а також танцювальної групи при школі Св. Юра в Нью-Йорку. Від 1972 року вона студіює та опрацьовує з цими групами веснянки і гагілки. Численні фотографії з усміхненими личками ді тей та молоді, свідчать про охоту, з якою вони всі танцюють. Що молоді люди люблять танцювати та що танок це добра вправа, корисна для здоров’я молодої людини — річ загально відома. Але участь в ансамблі дає молоді не лише можливість танцюва ти. Вона лишає на все життя любов до всього рідного, до всіх українських традицій. Не менш важливий і той факт, що танок вимагає часу та енерґії, якої після того не лишається на всякі небажані заняття. На згаданому вище концерті у Вашінґтоні конферансьє сказала про це так: ”Ми вчимо нашу молодь співати і танцювати, і тим способом не допускаємо до неї негативних впливів...” Інакше кажучи — це охорона від впливу вулиці. Докінчення на обкладинці
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
