Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАСИЛЬ БАРКА ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА ДЖЕРЕЛО БІЛЯ ЧАСОВНІ С л іп у ч і хм а р и : к р із ь с н о в и д н и й о б р и с , п р и х о д я т ь з г р о з г м и , м ін и т и с ь — д о га ю — т е п л іс т ю і т ін н ю д о б р и й , і т и ш и н а спл и ва , мов ниви. Щ о там д о р о ж ч у , н а д кр и ш т а л і, с к а р б н іс т ь і н а д б а ж а н н я п л и н о м б и с т р у , п о б а ч и ти у с к е л і з у с т , я к с п р а в д і — д ж е р е л о в о го п о в н і з м іс т у . Б р и н и т ь й о го з ід х а н н я : ве сь — м о р о з н и й ; чуття, я к х т о н а п и в сь, в ід н о в и т ь , і т а к п а ш ін н я м и п р о к а ж у т ь р о зи ко л о к а п л и ч к и щ и р у с п о в ід ь ; гл я д я ть ! х т о ц іл и й д е н ь с т е ж и н к у ч е с н о (с в о ю в п о к о р ю ю ч и г о р д іс т ь ) ш укав, д о д ж е р е л а на п е р е х р е с т і, що з с е р ц я с в іт о в о го р о д и т ь х т о б ід н і б о л і взяв с о б і в ч а с ти н и , х т о в ід л ю б о в и , мов в ід го р я , то м у: в М а д о н н и б іл я с т іп , щ асливі т р о я н д и — й с к о р б і в з о р і в го р н у т ь . ("О ке а н ", 1959) КНИГА ПРО БАТЬКА З мого дитинства У р и в к и * Прийшов лист від мами для мене однієї. Під час вечері тато мені його повільно перечитав. Як мама вміє до мене говорити, коли пише... про Боруна, про мої засушені квіти і зілля, про сонце, що ховається за мокляками; підкінець вона писала: ’’Мені так бракує тебе, Зоєчко, моя дика квітко! Мої рамена порожні... Я хотіла б тебе притиснути до грудей і колисати, як колись, коли ти була ще не мовлям. Але скоро буде Різдво і ми всі приїдемо до дому. Та чекаючи, не забувай мене, Зоїка! — Твоя любляча мама.” Я вислухала та скоренько сказала татові ’’надобраніч” і лягла в ліжко, притискаючи сильно до грудей дорогий лист мами і шепочучи дуже тихо: ”Я ніколи не забуваю тебе, мамочко, я така сумна без тебе, але не вмію тобі того сказати, коли ти тут. Тато каже, що скоро новий учитель буде приходити вчити мене добре писати і тоді я зможу тобі ліпше написа ти, як сказати. Тепер, отримавши твого листа, знаю, чому так важно вміти самому писати й читати. Скоро, мамочко, я напишу тобі сама!” * З неба летять грубі, пухнаті сніжинки; вони крутяться в білому просторі, кладуться на широке ‘ Видавництво "Слово”. Едмонтон — Париж. НАРЦИЗ В. Барці У к о ш у л ь ц і я н го л я т о к , що з д ій м а є т ь с я кр и л а т о , він у н е б о за д и в и всь , о ч ка ш и р о к о р о з кр и в . Щ о с ь вваж ає н іб и . М ож е, ще г а р н іш и й с в іт и к Б о ж и й . І, не м о в б а р а с у л ь к и , в о ч е ч к а х с т о я т ь с л із к и . С о н е ч к о чи д о щ и к д р іб е н — с н и т ь с я , с н и т ь с я с о н ч и к с р іб е н . І в ід т и х ч у д е с н и х з ’яв п о д и в с е р д е н ь к о по йн яв. ("К и їв ” , ч. 5, 1956) Поет Василь Барка закінчив саме 70 років життя. З цієї нагоди містимо вірш цього, одного з найкращих поетів та вірш, який йому присвятила Оксана Лятуринська. СОФІЯ ЯБЛОНСЬКА галуззя сосон, ліпляться до землі і одні до одних так, наче б ткали килим, який скоро стає білий, пухкий і грубий та такий принадний, що мені хочеться туди лягти, як у перину. Коли так падає сніг, я думаю про танок ангелів: легкий, мовчазний, ввесь білий... А, може, то душі дітей? Я хотіла б бути сніжинкою. Наші вікна замерзають і вкриваються хорошими рисунками; сьогодні вони подібні до перехрещених галузок сосон. Іншим разом вони нагадують пелюстки ромашок, чи листя плакучих верб, чи кришталиків, які тато показує мені у своєму мікроскопі. Верства морозу на шибах така груба, що я тільки гарячим віддихом можу продмухати малесеньке віконце, щоб поглянути, скільки впало снігу. Кругом біло і мовчазно, як у сні. Надворі ні живої душі і нічиї кроки не залишили на дорозі темних слідів, ніякі сани не просунулися срібною колією... Здається, що сніг заволодів світом і полонив його у свій танок, свою працю. Адже сніг теж працює і навіть дуже корисно. Його грубий килим береже рослини і коріння від морозу, наче теплий кожух. Він охороняє теж посіяне восени зерно в лоні землі, аж до весни, коли сніг топиться і зерно пучнявіє його солодкою водою, проростає і дає перші пагони під весняним сонцем.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
