Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СОФІЇ ЯБЛОНСЬКІЙ З ап л е ти м ені, н я н ю , ко с и , і об вій т іс н о н а д чо л о м . П од и в и сь , с ін о ж а т і с к о ш е н і, п о л о ж и л и с я р у ка в о м . П о к о т и л о с я с о н ц е н а д д о р о г о ю , а вон а б іж и т ь , б іж и т ь , мов м ить. Н а з б и р а ю в о л о ш о к у п о д о л о к і за н е ю п о б іж у у світ. Не з д о ж е н е мене н іх т о , ані х м а р и , а н і м ій Б о р у н . Т іл ь к и в іт е р в ко л и ш е , ча со м мій від ч а й і м ій сум . Т іл ь к и з о р і, т о б і н а д р а н ко м с к а ж у т ь д е ш у к а т и с л ід ів ; т іл ь ки віт е р т о б і п е р е к а ж е мій п р и в іт д л я м о є ї зе м л і. З ап л е ти м ені, н я н ю , к о с и і вплети т в о ю м у д р іс т ь м ені. Все закінчено. Гуски спечені, голубці з рижом теж. Борщ парує на краєчку плити і пахне. Все те розбуджує в мені голод і так хочеться вже їсти. До того, від самого ранку я нічого не мала в устах, навіть ковтка молока! У кухні все поскладамо і вимито. Юстина готовить кутю, щоб мала час прохолонути. Добре зварену пшеницю мішає з маком, розтертим із цукром, додає родзинків, горіхів і багато меду. Яка ж вона смачна, та кутя. Але не треба їсти забагато борщу та інших добрих страв, щоб залишилось місце на кутю. Я її найбільше люблю. Теж дивлюсь чи вже принесли дідуха, — в’язку сіна, яке розмітають по всій долівці; воно — неначе запашна зимова левада. Як радісно лягти на той пахучий килим. Так лежав малий Ісус, але його ясла були невеличкі, тоді коли наша кухня простора. Можна лежати або перекидатися вздовж і впоперек, робити козли та багато інших пустот, без кінця. Аж голова крутиться. А потім ми сидимо засапані, вичікуючи першої зірки. Тільки вона появиться, коли з’являться під вікном перші колядники з кольоровими звіздами, ос вітленими всередині, і пічнуть першу колядку, щоб сповістити народження Христа. Для них приготований кошик, повний пиріжків; ними наповнимо їм капелюхи, а дрібними грішми кишені. Вдоволені, вони пічнуть іншу колядку, а потім відійдуть із звіздою до інших домів, протоптуючи доріжку в глибокім снігу, що ляг тепло, наче хутряний ковнір, довкола хат. Від довшого часу мама замкнулася в їдальні, куди ніхто не сміє зайти. За якийсь час розкриються навстіж двері, і я з захопленням стану перед великою, запашною ялинкою, зодягненою святково, повною прикрас, і горіючою кольоровими свічечка ми та лямпіонами... Стіл святково накритий і під столом теж дідух, стільки ж сіна, як у кухні. Тепер ціла родина засяде спільно до Свят-вечері, а я чекатиму нетерпеливо, аж прийде кутя... Всі їдять мовчки, трохи втомлені і голодні, але всі теж ніби інші, сповнені радістю, так наче справді над хатою пролетів ангел, як каже Юстина... Після вечері мама сяде за фортепіян, і ми всі заколядуємо разом ”Бог предвічний”, а я заховаюсь біля маминих ніг та буду дивитись, як вони натиска ють педалі. Тут затишно, тут я найкраще люблю слухати музику. ”Як Борун, — сказав Ярко, — як Борун!”* У різдвяний ранок, перед Богослуженням, всі ми пішли ховзатися на замерзлі мочари. Лід світився під сонцем, як дзеркало, без однієї зморщечки. Ми були веселі і вдоволені, навіть Ярко старався бути до мене уважливим і при перегонах дав мені *Борун — так називався собака. виграти. Йому було видно приємно, показатися ввічливим до мене, а я була рада залишити його в переконанні про його доброту. Це вперше я граюся з ними всіма і находжу, що приємно в гурті бігати на совгах, ліпити діда Мороза на санчатах і потім поштовхнути їх з усієї сили та дивитись, як вони мчать почерез ховзанку з білим ДІДОМ . Перед тим, як пустити санки, ми закладались між собою, як далеко заїде дід Мороз. Кожного разу Мірко значив границю, яку хто вибрав, і той, що виграв, діставав десять горіхів зі спільної каси. Я не виграла ні разу, бо все значила границю задалеко. За порадою Мірка, який думав, що Іван вже втомився, наганяючи санчата, я поставила мою границю близько, заблизько, бо санки помчали аж на другий бік. Ніхто не виграв. Тоді Мирослав крикнув: — Виграв дід Мороз, бо він видержав розгін і залишився на санках. Дід Мороз побідник! — Будемо голосувати! — запропонував Ярко. — Що це значить? — запитала я, зацікавлена. — Значить, вибрати поміж дідом Морозом та Іва ном. Коли тобі скажуть, що черга голосувати за діда Мороза, а ти думаєш, що він побідник, піднесеш руку. Коли думаєш інакше, то почекаєш, аж будемо голосувати за Івана. — Починаємо! Хто за діда Мороза? Я була нерішена. Правда, дід Мороз значніший від Івана, і його свято, але що ж він зробить з горіха ми? Тоді, коли Іван їх з’їсть зі смаком. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
