Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАСИЛЬ БАРКА ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА ДЖЕРЕЛО БІЛЯ ЧАСОВНІ С л іп у ч і хм а р и : к р із ь с н о в и д н и й о б р и с , п р и х о д я т ь з г р о з г м и , м ін и т и с ь — д о га ю — т е п л іс т ю і т ін н ю д о б р и й , і т и ш и н а спл и ва , мов ниви. Щ о там д о р о ж ч у , н а д кр и ш т а л і, с к а р б н іс т ь і н а д б а ж а н н я п л и н о м б и с т р у , п о б а ч и ти у с к е л і з у с т , я к с п р а в д і — д ж е р е л о в о го п о в н і з м іс т у . Б р и н и т ь й о го з ід х а н н я : ве сь — м о р о з н и й ; чуття, я к х т о н а п и в сь, в ід н о в и т ь , і т а к п а ш ін н я м и п р о к а ж у т ь р о зи ко л о к а п л и ч к и щ и р у с п о в ід ь ; гл я д я ть ! х т о ц іл и й д е н ь с т е ж и н к у ч е с н о (с в о ю в п о к о р ю ю ч и г о р д іс т ь ) ш укав, д о д ж е р е л а на п е р е х р е с т і, що з с е р ц я с в іт о в о го р о д и т ь х т о б ід н і б о л і взяв с о б і в ч а с ти н и , х т о в ід л ю б о в и , мов в ід го р я , то м у: в М а д о н н и б іл я с т іп , щ асливі т р о я н д и — й с к о р б і в з о р і в го р н у т ь . ("О ке а н ", 1959) КНИГА ПРО БАТЬКА З мого дитинства У р и в к и * Прийшов лист від мами для мене однієї. Під час вечері тато мені його повільно перечитав. Як мама вміє до мене говорити, коли пише... про Боруна, про мої засушені квіти і зілля, про сонце, що ховається за мокляками; підкінець вона писала: ’’Мені так бракує тебе, Зоєчко, моя дика квітко! Мої рамена порожні... Я хотіла б тебе притиснути до грудей і колисати, як колись, коли ти була ще не мовлям. Але скоро буде Різдво і ми всі приїдемо до дому. Та чекаючи, не забувай мене, Зоїка! — Твоя любляча мама.” Я вислухала та скоренько сказала татові ’’надобраніч” і лягла в ліжко, притискаючи сильно до грудей дорогий лист мами і шепочучи дуже тихо: ”Я ніколи не забуваю тебе, мамочко, я така сумна без тебе, але не вмію тобі того сказати, коли ти тут. Тато каже, що скоро новий учитель буде приходити вчити мене добре писати і тоді я зможу тобі ліпше написа ти, як сказати. Тепер, отримавши твого листа, знаю, чому так важно вміти самому писати й читати. Скоро, мамочко, я напишу тобі сама!” * З неба летять грубі, пухнаті сніжинки; вони крутяться в білому просторі, кладуться на широке ‘ Видавництво "Слово”. Едмонтон — Париж. НАРЦИЗ В. Барці У к о ш у л ь ц і я н го л я т о к , що з д ій м а є т ь с я кр и л а т о , він у н е б о за д и в и всь , о ч ка ш и р о к о р о з кр и в . Щ о с ь вваж ає н іб и . М ож е, ще г а р н іш и й с в іт и к Б о ж и й . І, не м о в б а р а с у л ь к и , в о ч е ч к а х с т о я т ь с л із к и . С о н е ч к о чи д о щ и к д р іб е н — с н и т ь с я , с н и т ь с я с о н ч и к с р іб е н . І в ід т и х ч у д е с н и х з ’яв п о д и в с е р д е н ь к о по йн яв. ("К и їв ” , ч. 5, 1956) Поет Василь Барка закінчив саме 70 років життя. З цієї нагоди містимо вірш цього, одного з найкращих поетів та вірш, який йому присвятила Оксана Лятуринська. СОФІЯ ЯБЛОНСЬКА галуззя сосон, ліпляться до землі і одні до одних так, наче б ткали килим, який скоро стає білий, пухкий і грубий та такий принадний, що мені хочеться туди лягти, як у перину. Коли так падає сніг, я думаю про танок ангелів: легкий, мовчазний, ввесь білий... А, може, то душі дітей? Я хотіла б бути сніжинкою. Наші вікна замерзають і вкриваються хорошими рисунками; сьогодні вони подібні до перехрещених галузок сосон. Іншим разом вони нагадують пелюстки ромашок, чи листя плакучих верб, чи кришталиків, які тато показує мені у своєму мікроскопі. Верства морозу на шибах така груба, що я тільки гарячим віддихом можу продмухати малесеньке віконце, щоб поглянути, скільки впало снігу. Кругом біло і мовчазно, як у сні. Надворі ні живої душі і нічиї кроки не залишили на дорозі темних слідів, ніякі сани не просунулися срібною колією... Здається, що сніг заволодів світом і полонив його у свій танок, свою працю. Адже сніг теж працює і навіть дуже корисно. Його грубий килим береже рослини і коріння від морозу, наче теплий кожух. Він охороняє теж посіяне восени зерно в лоні землі, аж до весни, коли сніг топиться і зерно пучнявіє його солодкою водою, проростає і дає перші пагони під весняним сонцем.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
