Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ЗГАДКА ПРО СЛ. П. ОЛЕНУ КЕНТРЖИНСЬКУ Дня ЗО жовтня 1977 р. відійшла у вічність сл. п. Олена Кентржинська, з дому Орловська, що проживала остан ній період свого життя у Швеції, коло Штокгольму у м. Сольна. Поселення наше там невелике, тож немає там українських організацій, в тому й жіночих, тому треба, хоч коротко, спом’янути Покійну у нашій жіночій пресі. Бл. п. Олена Григорівна Кентр жинська походила з Поділля. Батько її Григорій Орловський був нотарем в Ущицях, мати її була учителькою та померла молодою. Дітей — три дочки — виховувала бабуня. Олена Кентржинська закінчила гімназію, а також педагогічні курси в Ушицях і стала учителькою. Після одруження з Антоном Кентржинським, переїхала з ним, втікаючи від совєтського режиму, на західню Волинь до рівного Там бл. п. Антон Кентржинський був активним громадянином; скоро став директором українського банку і про вадив цей банк аж до Другої світової війни. Банк цей відіграв важливу ролю для Української Рівенської Гімназії та взагалі для української місцевої громади, в той час, як польська влада створювала невідрадні обставини для розвитку українського громадського життя. Отож там приходило родинне життя Кентржинських. Мали вони двох синів — Богдана і Тараса, які були здібним и учнями У країнської Рівенської Гімназії. Олена Кентржин ська була діяльною громадянкою в м. Рівному: була в управі Союзу Українок, а також вела живу діяльність в Батьківському Комітеті Української Гімназії. Та воєнні події розбили життя родини Кентржинських. З приходом совєтської влади (1939 р.) дуже скоро Антона Кентржинського заарешту вали, а згодом, у невідомих обстави нах, убили. Олену Кентржинську вивезли з сином Тарасом у Казахстан. Згодом Тарасові удалось звідти виїхати з армією Андерса, а Олена Кентржинська залишилася сама на засланні на довгий час — 15 років. Старший син Богдан був тоді на студіях на Заході. Та важкі умови заслання не зламали вітальности Олени Кентржинської. Після заслання їй удалось дістатись до Польщі, до сина Тараса, а згодом вони обоє переїхали до Ш веції, де жив і науково працював тоді вже д-р Богдан Кентржинський — наш визначний історик, дослідник Мазепинської доби. Однак ударам долі не було кінця. Богдан, маючи 49 літ, помер на недугу серця. Розуміється, це лягло важким тягарем на Матір. Однак і після цієї трагедії вона жила активним духовим життям; усім цікавилась, багато читала, листувалася з ріднею і приятелями і ще їх підтримувала на дусі. Бл. п. Олена Кентржинська це українська патріотка, діяльна грома дянка, добра мати і дружина. І їй, похованій у далекій Скандинавській землі, нехай буде вічна пам'ять серед усіх тих, що знали, шанували і любили Її. Н. І. П. Ділимося сумною вісткою з членством СУА, що 29 січня 1978 р. ві дійшла у вічність довголітня членка 48-го Відділу СУА у Філядельфії Па. Ольга Бедрійчук-Дмитрук. Покійна на родилася 21-го грудня 1925 р. в Ново- сілці Язловецькій, повіт Бучач. Нале жала до товариства Луг. Вийшла за між в червні 1940 р. за Корнеля Дмит- рука. Була в Бельгії і Німеччині. До Америки приїхала в жовтні 1952 р. і поселилася у Філядельфії та одразу вступила до 48-го Відділу СУА. Була активною і щедрою членкою. Була ре ференткою господарською, а відтак в Суспільній Опіці. Покійна Ольга Дмитрук залишила в смутку дві донь ки: Софію Питльовану з мужем Бог даном та внучками Христиною і Гали ною та Галину Дармограй з мужем Іва ном та внуками Романом, Сонею і Іва- сиком. Залишила теж братів на Украї ні, Левка в Канаді і Михайла в Нью- Йорку. Муж — Корнель та тета, Анастазія Бедрійчук Омелян, у Філя дельфії. У похороні брали участь членки 48-го Відділу і голова Окружної Управи п. Наталія Даниленко. Над відкритою домовиною покійну членку Ольгу Дмитрук прощала голова 48-го Відділу І. Пенкальська. Спи, дорога союзянко, хай земля Вашінґтона буде Тобі легкою! Між нами залишилася Ти назавжди. Надія Кузьма секретарка 2-го квітня 1978 р. в Дітройті, Міч. померла довголітня членка 5-го Відділу СУА бл. п. Розалія Скульська- Роленко. В присутності численно зібраної жалобної громади Покійну попрощала на останню дорогу від родини, одно сельчан, Сестрицтва при УКЦ в Гемтреку і від 5-го Відділу СУА його фінансова референтка Анастазія Білоус. Розалія Скульська-Роленко наро дилася в 1890 р. в селі Березів станиславівського повіту (тепер Івано- Франківський район). До Америки прибула в 1910 р. Була членкою Т-ва Березівських Односельчан. Відома писанкарка, вчила на терені Дітройту цього народного мистецтва від 1915 p., як про це згадує д-р Мирон Куропась у своїй книжці "Українці в Америці”. Цікавилася також вишивкарством і тому радо передплачувала близький її зааінтересуванням вартісний журнал "Наше Життя”, який постійно вміщує зразки народних вишивок. Осиротила п’ять дочок, двох синів, одинадцять внуків і чотирнадцять правнуків. Виховувала своїх дітей у національному і релігійному дусі. Відзначалася шляхетністю і добротою серця, визнавала, що віра й жертвен- ність ідуть в парі. Словами — "Іди, Посестро- Союзянко, до Господа і молися за долю й волю свого народу, а земля американська хай буде Тобі легкою!” — закінчила А. Білоус прощальне слово. П одала Анастазія Білоус фінансова референтка НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1978 33
Page load link
Go to Top