Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Молода Муза ЛЮДМИЛА КАНЮҐА ’НЕЗДОЛАННИЙ ДУХ" Поява нової книжки на арені української громади на еміґрації не мала подія. А ще, коли ця нова книжка мистець ко чудово оф орм лена і змістовно багата, то ця подія пере творюється у велике свято. Таке свято спричиняє нова книжка видана "Смолоскипом”, яка переплітає мистецтво і поезії українських жінок політв’язнів у СРСР — ’’Н ездолан ний д у х ”. Цінна вона не лише тому, що навстіж відчиняє нам двері вступу в способи думання і вислову наших жінок-бор- ців на Україні, але і тим, що гордо можна її випустити на не український ринок і не треба боятися, що виглядає бідна супроти, наприклад, американських мистецьких книжок. Тарасові Горалевському, який зайнявся мистецьким оформленням цього тому, належиться велике спасибі. Навіть не треба вміти читати, щоб оцінити вартість цієї книжки. Треба лише обертати сторінки, заповнені чудо вими, яскравими знімками народної вишивки. Деякі світли ни захоплю ють своєю красою ще й тому, що вони не зроблені так, як звичайно, д е с ь на столі в якійсь кімнаті, але там, д е володіє найбільша краса — с е р е д природи. Можна сміло сказати, що прямо відбувається змаг краси між вишивкою і природою . Тяжко сказати, котре виграло б першу нагороду... Окрім того, що талановите мистецьке оф ормлення д а є змогу цю книжку пустити поміж неукраїнців з боку ми стецтва, точний але і поетично гарний переклад Богдана Ясеня поезій на англійську мову аж запрош ує американців д о обзнайомлення із красою українського пензля і пера. Пора нам трошки похвалитися п ер ед іншими. Ми знаєм о всю цю красу добр е; час поділитися нею, а, на жаль, амери канець не здібний прочитати про неї українською мовою. Найкраще можна пережити на своїй шкірі, кажуть. Най краще обзнайомимося з цією книжкою, покуштувавши кілька з її ягідок, себто, прочитавши декілька уривків з неї. У всіх поезіях є певна тяглість, певний смак українського духу. Але, не зважаючи на цей український дух, є і певні, не обмежені національністю почуття, які є спільні в усіх лю дей.. От таке є чекання і сподівання в любові... А в нас зима. Справжня морозна зима так несподівано заглянула, зм орозила всі паростки надій зелених. Новій рік, Свят вечір, Різдво я провела зі С ковородою. Я не маю ніяких претензій д о Мойри і її доньок. Зі Сковородою, Шевченком, Франком, д о б р е мені. Вони не зранять, вони не зрадять. Іноді бракує домаш нього тепла і ласки... Та я звикла д о цього. Я багато читаю, вишиваю. Це замінники о соби стого щастя. Прийшла з роботи втомлена, а в хаті холоднеча. Думки замерзають у навечір’я Йордану. Як д о б р е, що є спомини. Як д о б р е, що можна на крилах фантазії полетіти в дитинство і забути про все навіки. Ірина Сеник. Уривок з листа. Любов приносить з со б о ю цілу каравану різних почут тів і переживань. О дне з найважливіших з них це спогади — спогади про любов, про дитинство, про приємніші хвилини. На крилах спогадів лю дина може піднестися понад земні неприємності, але не може забути, що завжди мусить вернутися в дійсність. Вернімось разом у наші спогади... БАЛАДА ПРО КАЛИНОВУ ВІТЬ Раз хлопець віть калинову приніс д о хати. І витесав сопілку, щоб, як в казці, слова сирітки вбогої почути. І попливла мелодія незнана б ез слів, б е з сліз, але сумна, як чайка пісня на бездол л і. Це ж певне недарма легенда гомонить, що серце дівчини у кетяги червоні перелилось. І болотами, манівцями через д еб р і лю дського глуму, пішов шукати ту одну, єдину в цілому світі калину. А під калиною, дівчат і молодиць, як мрій поводдя. І кожна: хто кетягом червоним, а хто листком примаїлися. І кожна казку ту одвічну знає про край самотності і сопілчаний жаль. Ірина Стасів-Калинець Легко побачити в цій книжці, що не має значення, д е о со б а перебуває, якою мовою вона говорить, як вона вбирається... Все виринає одна правда — правда людини. Кожна лю дина має право бути лю диною і висловитися свобідно, б е з страху чи вагання, б е з перекручування свого довір’я. На жаль, ці наші мистці пера і пензля, з якими ми сьогодні познайомилися, не мають навіть підставових прав людини. Велике щастя наше, що вдалося їм передати нам це мистецтво, а це треба завдячити їхньому ’’Н ездолан ному духові.” 16 грудня 1977 року НАШ Е ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1978 11
Page load link
Go to Top