Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МІРКУВАННЯ З ПРИВОДУ ОДНІЄЇ ЧАЙНОЇ ІМПРЕЗИ. Ідея чайків не типова для нас українців. Звичай цей набули ми тут — у Канаді. Ціль їхня, в першу чергу, зібрати ф онди. І нічого в цьому злого немає. Цікаво тільки, що як ці чайні імпрези відбуваються в залі одн ієї ор ганізації, то Боже борони, члени д р у гої туди не підуть. На щастя цей "орга нізаційний” шовінізм поволі заникає. В неділю, 12 лютого ц. р. в залі УНО у Вінніпезі, відбувся чайок ста ранням місцевого Комітету Українок Канади. Теперішнім президентом цього відділу є П-ні Софія Зало- зецька, що з властивою собі енергією, цілим серцем і душ ею віддалася цій імпрезі. При цьому чудово ій пома гала ціла "армія” привітних пань. П-ні Віра Бучинська — президент крайового Комітету Українок Канади відкрила цей чайок. Здавалося б: чайок, як чайок. Та не таке враження мали присутні. Все було ніби звичайне — "чайкове". Ті самі лиця, ті самі столи папером засте лені, та сама ’’чайкова рутина”. А проте настрій був гарний, атм осф ера погід на. Присутніх було коло 300 осіб. Люди усміхнені, вдоволені, чай смач ний. Але не через це цей чайок від різнявся від інших, таких самих. Організаторкам спало на думку зр о бити щось нове. Попросили шість пань представниць — образотворчого ми стецтва виставити щось зі свїх картин і скульптур. Ось їхні прізвища: Надя Буртняк, Тетяна Гавалєшка, Ліда Круцько, Галя Столяр, Люба Шупке- вич, Оксана Шулякевич. Не мені критично розглядати м истецьку вар тість п о о д и н о к и х картин, скульптур чи керамічних тво рів і в деталях обговорювати мистець кі осяги наших шістьох ентузіясток. їм ми повинні заздрити ентузіязму і лю- бови д о мистецтва, їхньої детерм іна ції, пильности і позитивної упертости. М ай ж е всі во н и д о м а ш н і господині, дружини, мами. Багато часу посвячують на вдержання огнища родинного на здоровім рівні, пере обтяжені щоденними, нецікавими о б о в ’язкам и, за в а л ен і ха т н ь о ю працею, турботами. А проте зна ходять час на культивування своїх мистецьких уподобань. Дарма, що їхні твори матеріяльної природи, які можна бачити, діткнути, але створені вони найважнішим компонентом лю дини — духом. Ці пані відриваються від зматерія- лізованого довкілля, культивують на свій скромний спосіб духові вартості й через те позитивно впливають на найближчу свою родину і на громаду, що д о неї належать. І тут б ез перебіль шення треба підкреслити: Вони спрямовують нашу громаду на духово- здорову дорогу вищих ідей, вщеплю- ють, може, і підсвідомо любов д о духових вартостей. Вони у своїх сер цях бережуть вогонь, що р о з’яснює їхню сіру буденщину, що помагає їм краще виконувати їхні підставові пере важно родинні обов’язки. Такі чайні імпрези, пов’язані з мистецькими виставками, це причи нок, хоча б який скромний, але у д у х о вих аспектах величезний для поліп шення нашої безталанної громади. Доводиться мені тут поґратулю- вати Комітетові Українок Канади за вдалий задум, а нашим паням-мист- цям за їхні прекрасні твори, що в есе лили око і душу своїм рисунком, кольоритом, пропорцією, ф ор м ою і побажати їм витривалости і вдоволен ня в їхній корисній роботі. Щасти їм Боже! Тарас Юрій Снігурович ПОДЯКА Почуваюся д о милого обов’язку подякувати Управі 28-го Відділу за влаштування мого авторського вечора дня 16-го квітня 1978 року. Вдячна Всім тим Паням які посвятили чимало часу, труду, своїх кулінарних зд іб ностей та мистецького хисту, щоб Вечір мав успіх під кожним оглядом. Не можу поминути Пань, які зайняли ся розпродаж ем книжок. Б ояч ись пом инути прізвищ е котроїсь з Пань, пересилаю Всім ра зом і кожній з Пань окремо свою сер дечну подяку. Щоб не бути однак пустослов- ною, залучую з тої нагоди чека на 25 д ол. на ф о н д ’’Нашого Життя”. Щирі привітання та бажання успі хів у Вашій праці Дарія Я рославська американські закони відносно ненаправлених хідників. Увесь тиждень після приїзду тут падав дощ, довкілля було сіре, заплакане і це впливало некорисно на мій настрій. У хаті дошкулював мені неприємний запах вологости, якої я цілком не відчу вала в американських домах. Радість зустрічі з моїми найближчими не мала чомусь тієї динаміки, яку повинна була мати і це боліло мене. Але в житті людини все проминає — і гарне і по гане. Коли засвітило арґентінське сонце, яке я так люблю, і зацвіли на моєму "патіо” фіялкові китиці ’’ґлісіни”, запах яких нагадує бузок, на душі стало відрадніше. Пішла я пройтися по вулицях Буенос-Айресу, який саме того дня врочисто вітав перший день весни. По-весняному одягнені дівчата роздавали перехожим квіти. По вулиці Санта Фе (Святої Віри) їхали карети прибрані квітами, а з них елеґантно вдягнені дівчата розкидали квіти, усміхи та поцілунки численній публіці, що товпилася на хідниках. І хоч був це робочий день, людей скрізь повно, які поволі проходжувалися й оглядали святково прибрані вітрини. Каварні теж повні людей: одні пили каву, інші смакували морозиво. Вступила і я поласувати морозивом. Перебуваючи в Америці я багато його їла й було воно дуже смачне. Тут за тубку морозива я заплатила 360 нових пезів, а це точ но стільки, скільки заробляє звичайний робітник за дві години праці. А скільки морозива може закупити в Америці найнижчої категорії робітник за гроші, зароблені впродвож двох годин праці? Хіба з чотири, а, може, і п’ять кілограмів! І зразу стало мені до болю жалко, що в такій багатій країні, через її злу господарку, доводиться людям так бідно жити. Я йшла задумана, сумна, зовсім чужа серед цього оточення. І раптово хтось почав шептати мені в ухо: ’’Включися в ритм життя тієї країни, в якій доля призначила тобі жити, від призначення ще ніхто не втік...” Це був голос розсудку і я покорилася йому. 10 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top