Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ЗГАДКА ПРО СЛ. П. ОЛЕНУ КЕНТРЖИНСЬКУ Дня ЗО жовтня 1977 р. відійшла у вічність сл. п. Олена Кентржинська, з дому Орловська, що проживала остан ній період свого життя у Швеції, коло Штокгольму у м. Сольна. Поселення наше там невелике, тож немає там українських організацій, в тому й жіночих, тому треба, хоч коротко, спом’янути Покійну у нашій жіночій пресі. Бл. п. Олена Григорівна Кентр жинська походила з Поділля. Батько її Григорій Орловський був нотарем в Ущицях, мати її була учителькою та померла молодою. Дітей — три дочки — виховувала бабуня. Олена Кентржинська закінчила гімназію, а також педагогічні курси в Ушицях і стала учителькою. Після одруження з Антоном Кентржинським, переїхала з ним, втікаючи від совєтського режиму, на західню Волинь до рівного Там бл. п. Антон Кентржинський був активним громадянином; скоро став директором українського банку і про вадив цей банк аж до Другої світової війни. Банк цей відіграв важливу ролю для Української Рівенської Гімназії та взагалі для української місцевої громади, в той час, як польська влада створювала невідрадні обставини для розвитку українського громадського життя. Отож там приходило родинне життя Кентржинських. Мали вони двох синів — Богдана і Тараса, які були здібним и учнями У країнської Рівенської Гімназії. Олена Кентржин ська була діяльною громадянкою в м. Рівному: була в управі Союзу Українок, а також вела живу діяльність в Батьківському Комітеті Української Гімназії. Та воєнні події розбили життя родини Кентржинських. З приходом совєтської влади (1939 р.) дуже скоро Антона Кентржинського заарешту вали, а згодом, у невідомих обстави нах, убили. Олену Кентржинську вивезли з сином Тарасом у Казахстан. Згодом Тарасові удалось звідти виїхати з армією Андерса, а Олена Кентржинська залишилася сама на засланні на довгий час — 15 років. Старший син Богдан був тоді на студіях на Заході. Та важкі умови заслання не зламали вітальности Олени Кентржинської. Після заслання їй удалось дістатись до Польщі, до сина Тараса, а згодом вони обоє переїхали до Ш веції, де жив і науково працював тоді вже д-р Богдан Кентржинський — наш визначний історик, дослідник Мазепинської доби. Однак ударам долі не було кінця. Богдан, маючи 49 літ, помер на недугу серця. Розуміється, це лягло важким тягарем на Матір. Однак і після цієї трагедії вона жила активним духовим життям; усім цікавилась, багато читала, листувалася з ріднею і приятелями і ще їх підтримувала на дусі. Бл. п. Олена Кентржинська це українська патріотка, діяльна грома дянка, добра мати і дружина. І їй, похованій у далекій Скандинавській землі, нехай буде вічна пам'ять серед усіх тих, що знали, шанували і любили Її. Н. І. П. Ділимося сумною вісткою з членством СУА, що 29 січня 1978 р. ві дійшла у вічність довголітня членка 48-го Відділу СУА у Філядельфії Па. Ольга Бедрійчук-Дмитрук. Покійна на родилася 21-го грудня 1925 р. в Ново- сілці Язловецькій, повіт Бучач. Нале жала до товариства Луг. Вийшла за між в червні 1940 р. за Корнеля Дмит- рука. Була в Бельгії і Німеччині. До Америки приїхала в жовтні 1952 р. і поселилася у Філядельфії та одразу вступила до 48-го Відділу СУА. Була активною і щедрою членкою. Була ре ференткою господарською, а відтак в Суспільній Опіці. Покійна Ольга Дмитрук залишила в смутку дві донь ки: Софію Питльовану з мужем Бог даном та внучками Христиною і Гали ною та Галину Дармограй з мужем Іва ном та внуками Романом, Сонею і Іва- сиком. Залишила теж братів на Украї ні, Левка в Канаді і Михайла в Нью- Йорку. Муж — Корнель та тета, Анастазія Бедрійчук Омелян, у Філя дельфії. У похороні брали участь членки 48-го Відділу і голова Окружної Управи п. Наталія Даниленко. Над відкритою домовиною покійну членку Ольгу Дмитрук прощала голова 48-го Відділу І. Пенкальська. Спи, дорога союзянко, хай земля Вашінґтона буде Тобі легкою! Між нами залишилася Ти назавжди. Надія Кузьма секретарка 2-го квітня 1978 р. в Дітройті, Міч. померла довголітня членка 5-го Відділу СУА бл. п. Розалія Скульська- Роленко. В присутності численно зібраної жалобної громади Покійну попрощала на останню дорогу від родини, одно сельчан, Сестрицтва при УКЦ в Гемтреку і від 5-го Відділу СУА його фінансова референтка Анастазія Білоус. Розалія Скульська-Роленко наро дилася в 1890 р. в селі Березів станиславівського повіту (тепер Івано- Франківський район). До Америки прибула в 1910 р. Була членкою Т-ва Березівських Односельчан. Відома писанкарка, вчила на терені Дітройту цього народного мистецтва від 1915 p., як про це згадує д-р Мирон Куропась у своїй книжці "Українці в Америці”. Цікавилася також вишивкарством і тому радо передплачувала близький її зааінтересуванням вартісний журнал "Наше Життя”, який постійно вміщує зразки народних вишивок. Осиротила п’ять дочок, двох синів, одинадцять внуків і чотирнадцять правнуків. Виховувала своїх дітей у національному і релігійному дусі. Відзначалася шляхетністю і добротою серця, визнавала, що віра й жертвен- ність ідуть в парі. Словами — "Іди, Посестро- Союзянко, до Господа і молися за долю й волю свого народу, а земля американська хай буде Тобі легкою!” — закінчила А. Білоус прощальне слово. П одала Анастазія Білоус фінансова референтка НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1978 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
