Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ ГАЛУН БЛАК ТІТКА АМЕРИКА переклад Марії Струтинської Магів Halun Bloch: A unt America. New York: Atheneum 1963 Copyright 1963 by Marie Halun Bloch П родовж ення Полегкість відбилася на обличчі Анастазії, вигла джуючи його. ”Так”, вона відповіла. ”Ви знаєте, що у мене сестра в Америці — і якщо б це було можливе, ми бажали б мати її хрищеною мамою для нашого сина. Замість неї, ми просимо вас”. ”Це велика честь і велика відповідальність”, сказала поважно тітка Лідія. Потім вона посміхну лася: ”І я щаслива прийняти це. Кого ви вибрали на хрищеного батька?” Анастазія завагалася, а тоді повернулася до дядька Володка. ”Ми не прохали його ще. Ми хотіли б мати дядька Володка за хрищеного батька”. Дадько Володко спаленів від збентеження і якийсь біль викривив його кругле лице”. Я знаю дуже добре, як кожний, що не личить відмовляти такому проханню. Але, ви всі знаєте”, сказав він, звертаючись до всіх присутніх, з безсильно простягнутими руками, ”що коли б я появився в церкві, то на другий день утратив би працю”. Всі мовчали. Тоді промовив тато: ’’Він має кращий дім, як більшість з нас, і кращу їжу, і кращу одежу”. Тут тато смішно замахав руками. ”Та коли б він, бідолаха, мав ще крила!” Тітка Лідія швиденько поспитала: ’’Тоді, кого ви просите? Чому не Романа?” І так вирішено. Але, мама вияснюючи, що вона не бажає відпустити кудинебудь тітки Лідії зі свого дому, настояла на тому, що традиційне святкування, після хрищення в церкві має відбутися у них. Як тільки Анастазія відійшла прибуло двоє-троє сусідів, кинути оком на гостя з Америки. Єлена, що лишилася була надворі, тепер сиділа біля тітки Лідії. Але Леся відчувала, що вона мусить забратися геть з хати і від усіх цих людей. Вона вийшла, розглянулася довкола і подалася до воріт. Коли вона наблизилася до них, у присмерках, що западали, вона побачила щось на лавці під парканом. Наблизившись так, щоб можна було побачити, що це таке, вона стримала віддіих. Це була лялька. Не довіряючи своїм очам, вона простягла руку і торкнулася ляльки. Ляльчині очі з чудовими віями були заплющені. Як Єлена могла залишити ляльку так недбайливо тут, де кожний прохожий міг її побачити й, може, забрати? Вона розглянулася довкола. Нікого не було видно. Добре, вона може погратися трохи лялькою, поки занесе її додому. Вона взяла її на руки і при горнула до себе. У цьому моменті голоси з хати стали ближчі. Хтось відчинив двері і виходив звідтіля. Леся повернулася, метнулася крізь ворота і побігла порожньою вулицею так швидко, як тільки могла. Вона оглянулася назад і побачивши, що хати вже не видно, сповільнила біг до звичного кроку. В руках у неї все ще була лялька, їй треба було повернутися і віддати її Єлені. Але тепер за нею йшло двоє людей. Вони побачили б, що вона має ляльку. Вона не могла вертатися. Не тепер. Вона почала знову бігти, тепер в бік їхньої' садиби. Коли вона досягла малого дерев’яного мостика, наче б вона плянувала це заздалегідь, вона спустилася до берега річки і бігла ним, поки не дібралася до кам’яних стовпів. Дихаючи важко, наче б за нею гналася погоня, вона полізла похилим стовпом вгору і поклала ляльку в нішу. Тоді вона зіскочила назад на берег річки і, вся задихана, стояла, дивлячись на темніючу течію води. Вона надслухувала. Ніхто не надходив. В одній хвилині вона вийшла з берега на дорогу, перебігла легко міст впоперек і погналася додому. РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ ВАЖЛИВЕ ВІДКРИТТЯ Хата стояла темна. Коли Леся попробувала двері, вона побачила, що вони замкнені. Вона оббігла дім довкола і вся задихана кинулася на лавку за хатою. Звідкілясь, з піль, замекала протягло корова. Леся хіхікнула. Вона почувалася такою веселою, такою запамороченою, що хотіла була б танцювати і кричати з радощів. Вона взяла ляльку, і була щаслива. До хати наближалися голоси. Леся прислу халася. Вони надходили! І в наступній хвилині вони були вже всередині. Мамин голос почувся крізь 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
