Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв’ю Майстер народнього танку Передо мною невеличка жінка з приємним, усміхненим обличчям та жвавими рухами. Це Євгенія Григорівна Андрухович — люди на, що весь час всі свої сили та вміння віддає українському мис тецтву, а особливо народнім тан кам. Народилась вона в Явірнику Руському в Зах. Україні. Вчитель ську семінарію закінчила в Пере мишлі та повний курс виховниць дошкілля у Львові. А також курс домашнього господарства в УТГІ в Подєбрадах. Та все це фахове знання, яке придбала, не рівнова- жило її замилування, що пробуди лося ще в дитинстві — народнього танку. Основи народнього танку вив чала у школі В. Авраменка. Потім пройшла курс ритміки в балетмай- стра Холавської і поглибила знан ня нар. танків у Ярошевича та Ла- зоришака. Український народній одяг вивчала під керівництвом сес тер Олени й Ольги Кульчицької. Цих пань Євгенія Григорівна до сьогодні згадує теплим словом по дяки, бо вони вщепили їй зрозу міння народнього орнаменту. Для них вона збирала вишивки й пи санки на Лемківщині й Гуцульщи нІ. По закінченні освіти Євгенія Григорівна працювала виховницею в дитячих садках, а в вільних хви линах брала участь у праці драма тичного театру ім. Лесі Українки. Об’їжджаючи повіт вона влашту вала багато курсів народніх танків, виставок народнього мистецтва й показів домашнього господарства. У 1936 р. співпрацювала при влаш туванні Дня Селянки, що стягнуло жіноцтво з 80 сіл. Цей здвиг жі ноцтва в барвніх народніх одягах згадує й досі. З вибухом війни перебрала про від школи в Бушковичах біля Пе ремишля, й у 1941 р. перенеслася до Ярослава, а в 1942 р. знов у Перемишлі. На еміграції в Авґс- бурґу зорганізувала танкову гру пу, яка скоро випередила всі інші національності і здобувала перші нагороди в усіх зонах Німеччини. Працювала також виховницею в пластових осередках американ ської зони і за її почином пластун- ки її гуртків завжди мали власні стилеві народні строї. Пластунські танкові групи під проводом п-ні Андрухович виступали на Ю.С.В. у Міттенвальді, а потім на міжна- родньому Джемборі ДП Скавтів там же. Але найбільшим успіхом був виступ на світовому Джемборі Миру у Парижі, де пластуни під її керівництвом виступили з тан ками й виставкою. Десятки тисяч молоді з цілого світу захоплено милувались їх виступом. І нарешті поселення в Австра лії — Аделайді. Вперше вдалося п-ні Андрухович показати наше нар. мистецтво на дитячому між національному концерті в Вудсай- ді у 1949 р. Тоді ж вона підготу вала мішану пару: Белінда Голден і Гордій Андрухович. Виступи цієї пари мали величезний успіх. Від 1950 р. п-ні Андрухович ке рує танковим відділом при Театоі Малих Форм, а від 1952 р. висту пала на сцені. Вкінці 1959 р. Євге нія Григорівна зорганізувала тан кову групу при Українській Гро маді Півд. Австралії у складі 12 пар. Вже після трьох місяців ппа- ці група виступила в програмі Міжнароднього Фестівалю Мис тецтва з танком „коломийка". На Великдень 1960 р. нова несподі ванка — Великодні звичаї на У- країні у виконанні тієї ж танкової групи з мист. оформленням Є. Ан друхович у телевізії. Успіх цього виступу мав велике культурно- пропагандивне значення (іншим націям призначили по 5 хвилин, а українцям 25 хвилин). Цей же виступ повторено в 1961 р. і знято на фільм для вжитку ТВ стацій в інших стейтах. Крім того група ви ступала на концертах Міжнар. Червоного Хреста, Ґуд Нейбор Кавнсил, Амполь, Бавлінґ Клаб. Всі ці виступи принесли їй вели кий розголос і познайомили з у- країнським танком широкі круги й добірну публіку австралійського суспільства. Для української громади група танцювала на 6. З ’їзді Союзу У- країнок Австралії та на Великдень під час Свяченого СУПА. Крім то го вивела в’язанку танців та показ народнього вбрання для фільму Кулинича про Австралію. Але день 28. травня 1961 треба вважати за вершенням першого етапу праці й успіхів танкової групи „Коломий- ка“ та її керівника Євгенії Андру хович. У програмі вечора були га- гілки, купальські хороводи, танці гуцульські і придніпрянські. їх техніка доведена до перфекції, а відчуття ритму й виразу таке без посереднє, що публику підносило немов на крила. Наприкінці треба згадати ще про книжечку „Українські народ ні танки", яку Євгенія Андрухович видала була в Авґсбурґу. Там во на в приступній формі, при помочі численних ілюстрацій, подала ог ляд основних народніх танків. На- жаль це видання вичерпане, але в своєму часі зробило свою роботу і ще тепер нечисленні примірники допомагають ентузіястам танку в роботі. Отаку роботу проводить ця не величка жінка з усміхненим облич чям. Людмила Онішко НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1962 15 Євгенія Андрухович E ugenie A ndruchovych, teac h er of U k ra in ia n folk dance g roup in A delaida, A u stralia
Page load link
Go to Top