Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК ХПІ. __________________________________ ЧЕРВЕНЬ, 1956 _____________________________________ 4J> Лист із Воркути Дотепер ^писали- іпіро побут у таборах невільничої праці по- воро-тці-мужчини. Піро жінок- вяізнт мали ми тільки неясне поняття, бо* ж мало хто міг ВГЛ'ЯНуТИ 'В їх життя-буття. Тіль ки геройський учинок наших посестер у КіїНґіірі лоаслав наїм перед очі їх гарт і тверду по ставу. А теїпеїр наСПІВ лист однієї, що іпоіверіНіула'сь з Воркути. Мо лодої чужинки, ицо її звільнено ірік тому. На 8- імиі сторінках ма- шиновоіго пиісьма вона списала все, ідо знала про життя того табору. А голоївіне — іпро укра їнок у ньоміу. Бо яік .пише — вона обіцяла їм при від'їзді р о з казати» українцям на Заході про їх іважке життя. Іівоіна описує. Шістьсот укра їнок ж т с у таборі „Піредшахт- ная“ у Воркуті. Більшість їх із західініх земель України, засу- джієіні за приналежність до укр аїнськ ої підп ільн ої орган і - заїції або за піддержку УПА. Менша 'частина походить із центральних земель, засуджені за коляборацію. Всі молоді, бо між 1918 і 1930 роїком наро дження. „Західнячки" (так їх там називали) засуджені на 25 літ іприм.усових робіт, а жінки з .центральних земель на 10 літ. І молода чужинка увійшла в їх 'круг. Робітна бригада1 скла- даїлась ііз 75 жінок, що були дружньо зжиті. Вони не робили р'ІЗНИІЦЬ у ІВІДіНОШеНіНІ д о неї. „Коїли людина доводилась як слід, іколи була порядна, то й відношення до неї було гарне", пише. І цей гурт .КРІПИІВ ї'ї. „Коли наїм зо/вісім сили упадали1, тоді українки починали співати. В ісі включаїлись і вже якось прація йшла. Я навчилась багато укра їнських пісень! От, хоч би на звати „Ех, чиїя то хата, ех, чия то в и ш н я ...а б о „Дзінь бум, дзінь бум, чути дзвін кайданів". Багато., багато пісень співали ми вкуті...“ Бо ж и т т я було дуже важке. Молода чужинка прибула на Ворікуту їв 1950 р. і «перебула з українками інайтрудніші часи. Воїна подає точні; дані про меш кання,, харч, од'яг і робітну нор му віязінія-жіїнки. Із цього опису виростає перед нами жахлива дійсність неівіільїничого життя у полярному клііматі. Там кожна одиниця важко бореться за своє існування. Каторжна пра ця, лихий харч та недостатній одяг рік по рокові підривають її сили. До- того брак вісток від р'ідіних та доівігі, доівгі роки жи вотіння перед нею! Цьому побутові ПрИСВіЯТИМО окреме місце -в нашому журна лі. Та сліід згадати тут обстави ну, що особливо дошкулювала ВЯвНіЯМ. „А до тих -уїсіх наванта жень тюремна влада виявляла на кожному кроці ненависть до нас. Від конвойного вояка аж до лейтенанта — всі старались українкам якнайбільше утруд нити життя. Наприклад, наш конвой не дозволяв- нам серед т р іскуч ог о- м ор оз у р оіз Ж’ л асти баїгаття, щоб можна було» хоч час івід часу розігріти руки. А вже лайки, що ними нас обки дали! ,, Св ол оч “, , ,ф а ш иістки “, ,,ба;ндерівіки“ — іце чули1 ми на кожному кроці...“ І хоч вона:, чужинка, посеред цих українок могла виділитись, проте вона радо- ділила їх до лю. Вона не пише чому. Але на кожній сторінці листа пробива ється її подиїв до солідарности, сили і життєвої зарадности українок. Тепло їхнього гурта вгорнуло й її і додавало' їй сили. У безнадійній одноманітності таборових буднів міцніла їх приязнь. Коли в 1953 р. вибух страйк у Воркуті, тоді українки були найкраще поінформовані піро його (перебіг. „У Преддіахт- ній і другому жіночому таборі 2-ІГОЇ і ЦЄІГОЛЬНІ було спокійно. За нас боролись мужчини. Вони передали нам сікритою дорогою вістку (про свої домагання, але з аб ор о нили нам при лучити сь до страйку". Про перебіг страйку вже бу ло друковано. „Багато згинуло, щоб промостити дорогу дру гим до полегш .і свободи. Щ о йно рік по страйку в.і)дчули ми це. А в грудні 1954 р. я поки нула Воркуту, щоб .по довшій мандрівці восени 1955 .р. виїха ти- з СССР“. „Щиро прощали мене укра їнки в Воркуті. Перекажіть на шим землякам у вільному світі., — казаіли вони, — що ми ви тримали тут десять років. Але як нам витримати 25 літ? Чи нам справді тут загибати? “ Оце іважке питання привезла моїлода чужинка віід наших по сестер. Чесно й точіно передала вона його, віддаючи хоч ча стинно довг вД.яічности своїм товаришкам каторжної праці. Це питання стає тепер перед нами. Наші, посестри в далеких таборах викаїзують велике до- віїря до наших спромог і став лять свої домагання. Перед жі ночими організаціями тепер завдання познайомити вільний світ з їх недолею. Коли є вже точні} данії про життя вданів, ко ли геройський спротив 500 по- гибших жіінок показав гарт їх духа», не сміємо1 зволікати. Але й кожна одиниця у віль ному світі повинна відчувати цей обовіяізюк. Піддержуючи свою організацію, йдучи за її кличами, вона допоможе здій снювати домагання наших да леких посестер.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
