Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
КВІТИ РОЗМОВА ЖУКА й ЦВІРКУНА Галя дуже любила квіти. Що тільки сніг стопиться, а вона вже й клопочеться, які б то квітки посіяти. А як В'Же потепліє — то в'она копає грядки, сі-є, садить та пильно доглядає. І яких тільки квіток в її квіт ничку не було! Там знайдете: купчаки, крокуси, чорнобрив ці, васильки, барвінок, руту, шалвію, щебрець, пивонію, че ревички, катеринки, а були й такі, яких і назви не знала. А найгарнішою квіткою був ку>щ рожі-троянди. Галя дістала його від тітки з Клівленду. Як зацвіла трояінда то всі не могли налюбуватися гарними квітами та їх чудовим запахом. Цей куіщ троянди прикрашав цілий квітник Галі. Та прийшла зима. Галю ніхто не навчив що ніжну троянду треба на зиму прикрити від мо розів... і троянда на весну не пробудилася. Згинула. Галя плакала та дарма... Красувалася рожа Напроти вікна, Запашна і гожа, Пишна й рясна. Аж -ось ударив М о р о з - с туденець І листя зморозив, Згубив накінець. А на другу весну Знов стало тепло Та вже тої рожі... Вже більш не було. Галя виросла. Навчилася до бре читати книжки і довідала ся, як треба ніжні квіти плека ти. Хто побачить її квітничок — кожний вихваляє та пиль ність і любов Галі подивляє. Вуйко-Квак Вже вийшла з друку книжечка Веселий Струмок Збірочка віршиків і оповідань Упорядкувала: Марія Юркевич Ціна 50^ Замовлення в Централі СУА — Чом, цвіркунчику, мовчиш? Цвірінчав же ти вночі, А тепер он сонце сходить, Розіллє тепло в городі, На березі вже вгорі Сік солодкий на корі. А як вище стане сонце, Гляне Леся із віїконця. Цвіринчи ж або співай, Лесю з ранком привітай! — Ти, малий чорненький жуче! Ще життя тебе научить, А тепер сиди й мовчи, Це ж бо вдень, а іне вночі: Вже на грядці кукабара*) І сорока сіли впарі. Хочуть, певне, відшукать І мене й тебе, жука. І іне будуть гаять часу — Проковтнуть обох відразу. Тож тихесенько сиди, Навіть вусом не води. На птичому дворі в дідуся Роімана була, гаїріна курочка. Звали її Чубатка. Весною вона висиділа курчаток. їх було тіль ки тіроє: курочка Цяпа та два п іе ін и к и : Забіяка- та Клопотун. Як тільки вони вилупились із яєчок, то відіраїзу почали вже біігати за мамою. Курчатка зіна- ли, що мама завіжди -подбає за те, щоб нагодувати їх, зінали, що лід кіриїльцяіми в неї так за тишно і теїшюньїко й можна зав жди сховатися від усякої небез пеки. А на св'іті є багато небезпеч ного, страш ного! Наприклад, котик. На перший логліяід це ду же гарне звіїрятко, таке гарне в нього хутро, такий милий ро жевий язичок, такий пухнатий доівігий хвостик, але це тільки в;се таке приємне, коли не зна єш, що він має гострі пазурі і що він може тебе зловити і за душити. Добре, щ о мама Чу батка колись міцно надзьобала котика по голові за те, що він Я ховаюсь від сороки Вже напротязі півроку. А сьогодия — теплий день, Та мені не до пісень, Бо як близько кукабара, Не пущу я з уст і пари. — Та ж, цвіркуне, друже мій, Кукабара ловить змій, То вже, може, промине Нас обох, тебе й мене. А сорока сяде мигом На вершок старої фіґи, Коли Леся вийде з хати Квіти й сонце привітати. Леся йде! Тепер кричи! І співай, і цвіринчи! Г. Ч. (Австралія) '■) Птах, що їсть гадюк. Живе — в Австралії. схопиїв Забіяку й мало не заду шив. А шуліка? Страшний, ве ликий шуліка, що налітає згори та віже, як схопить, то не вер- ігешюя ніколи до мами? Все це знали Чубатчині ділки, а тоїму ндачилита її слухати. Як мама їх кликала до себе, то вони за раз же бігли до неї. Курчатка любили -свою маму дуже. Коли всі: люди, тварини та пташки сівятікіушли день своєї мами, курчатка і собі при готували дарунки Мамі-Чубрат ці. Цяпа принесла їй гарну кві точку, якою Чубатка прикраси ла свій чубок. Забіяка і Клопо тун зловили великого, товсто го черівіяка. Правда, спочатку вони посварились за нього, але потім р-озірвали на дві полови ни та вііідінеісли Маїмі-Чубатці. М ам а поідякувал а діт очкам, але потім сказала:: Все це добре, але я хоті ла б, щоб ви мені заспівали. Те бе, Цяпо, я навчу, бо ти1 куроч ка, то спів твій легший — „Ко- День Тата на птичому дворі Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
