Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
НАШЕ ЖИТТЯ РІК ХПІ. __________________________________ ЧЕРВЕНЬ, 1956 _____________________________________ 4J> Лист із Воркути Дотепер ^писали- іпіро побут у таборах невільничої праці по- воро-тці-мужчини. Піро жінок- вяізнт мали ми тільки неясне поняття, бо* ж мало хто міг ВГЛ'ЯНуТИ 'В їх життя-буття. Тіль ки геройський учинок наших посестер у КіїНґіірі лоаслав наїм перед очі їх гарт і тверду по ставу. А теїпеїр наСПІВ лист однієї, що іпоіверіНіула'сь з Воркути. Мо лодої чужинки, ицо її звільнено ірік тому. На 8- імиі сторінках ма- шиновоіго пиісьма вона списала все, ідо знала про життя того табору. А голоївіне — іпро укра їнок у ньоміу. Бо яік .пише — вона обіцяла їм при від'їзді р о з казати» українцям на Заході про їх іважке життя. Іівоіна описує. Шістьсот укра їнок ж т с у таборі „Піредшахт- ная“ у Воркуті. Більшість їх із західініх земель України, засу- джієіні за приналежність до укр аїнськ ої підп ільн ої орган і - заїції або за піддержку УПА. Менша 'частина походить із центральних земель, засуджені за коляборацію. Всі молоді, бо між 1918 і 1930 роїком наро дження. „Західнячки" (так їх там називали) засуджені на 25 літ іприм.усових робіт, а жінки з .центральних земель на 10 літ. І молода чужинка увійшла в їх 'круг. Робітна бригада1 скла- даїлась ііз 75 жінок, що були дружньо зжиті. Вони не робили р'ІЗНИІЦЬ у ІВІДіНОШеНіНІ д о неї. „Коїли людина доводилась як слід, іколи була порядна, то й відношення до неї було гарне", пише. І цей гурт .КРІПИІВ ї'ї. „Коли наїм зо/вісім сили упадали1, тоді українки починали співати. В ісі включаїлись і вже якось прація йшла. Я навчилась багато укра їнських пісень! От, хоч би на звати „Ех, чиїя то хата, ех, чия то в и ш н я ...а б о „Дзінь бум, дзінь бум, чути дзвін кайданів". Багато., багато пісень співали ми вкуті...“ Бо ж и т т я було дуже важке. Молода чужинка прибула на Ворікуту їв 1950 р. і «перебула з українками інайтрудніші часи. Воїна подає точні; дані про меш кання,, харч, од'яг і робітну нор му віязінія-жіїнки. Із цього опису виростає перед нами жахлива дійсність неівіільїничого життя у полярному клііматі. Там кожна одиниця важко бореться за своє існування. Каторжна пра ця, лихий харч та недостатній одяг рік по рокові підривають її сили. До- того брак вісток від р'ідіних та доівігі, доівгі роки жи вотіння перед нею! Цьому побутові ПрИСВіЯТИМО окреме місце -в нашому журна лі. Та сліід згадати тут обстави ну, що особливо дошкулювала ВЯвНіЯМ. „А до тих -уїсіх наванта жень тюремна влада виявляла на кожному кроці ненависть до нас. Від конвойного вояка аж до лейтенанта — всі старались українкам якнайбільше утруд нити життя. Наприклад, наш конвой не дозволяв- нам серед т р іскуч ог о- м ор оз у р оіз Ж’ л асти баїгаття, щоб можна було» хоч час івід часу розігріти руки. А вже лайки, що ними нас обки дали! ,, Св ол оч “, , ,ф а ш иістки “, ,,ба;ндерівіки“ — іце чули1 ми на кожному кроці...“ І хоч вона:, чужинка, посеред цих українок могла виділитись, проте вона радо- ділила їх до лю. Вона не пише чому. Але на кожній сторінці листа пробива ється її подиїв до солідарности, сили і життєвої зарадности українок. Тепло їхнього гурта вгорнуло й її і додавало' їй сили. У безнадійній одноманітності таборових буднів міцніла їх приязнь. Коли в 1953 р. вибух страйк у Воркуті, тоді українки були найкраще поінформовані піро його (перебіг. „У Преддіахт- ній і другому жіночому таборі 2-ІГОЇ і ЦЄІГОЛЬНІ було спокійно. За нас боролись мужчини. Вони передали нам сікритою дорогою вістку (про свої домагання, але з аб ор о нили нам при лучити сь до страйку". Про перебіг страйку вже бу ло друковано. „Багато згинуло, щоб промостити дорогу дру гим до полегш .і свободи. Щ о йно рік по страйку в.і)дчули ми це. А в грудні 1954 р. я поки нула Воркуту, щоб .по довшій мандрівці восени 1955 .р. виїха ти- з СССР“. „Щиро прощали мене укра їнки в Воркуті. Перекажіть на шим землякам у вільному світі., — казаіли вони, — що ми ви тримали тут десять років. Але як нам витримати 25 літ? Чи нам справді тут загибати? “ Оце іважке питання привезла моїлода чужинка віід наших по сестер. Чесно й точіно передала вона його, віддаючи хоч ча стинно довг вД.яічности своїм товаришкам каторжної праці. Це питання стає тепер перед нами. Наші, посестри в далеких таборах викаїзують велике до- віїря до наших спромог і став лять свої домагання. Перед жі ночими організаціями тепер завдання познайомити вільний світ з їх недолею. Коли є вже точні} данії про життя вданів, ко ли геройський спротив 500 по- гибших жіінок показав гарт їх духа», не сміємо1 зволікати. Але й кожна одиниця у віль ному світі повинна відчувати цей обовіяізюк. Піддержуючи свою організацію, йдучи за її кличами, вона допоможе здій снювати домагання наших да леких посестер.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
