Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Салатна Арети По святах і перед вакаціями Признаюся відразу, що надхнення до моєї „салатки44 дала мені цим разом справжня салатна, а радше, показ при краси салат, який я недавно бачила у домівці Централі у Филаделфії, куди я якраз прибула із моєї провінційної пустелі. Признаюся також відразу, що я, „особа з провінції44 була справді вражена фреквенцією на цьому вечо рі. Чи радше, на обох вечорах, бо по каз відбувся двічі: раз у Централі на Френкліні і вдруге на „периферії44 себ то на 24-ій вулиці. Можна бути пев- ною, що якби цей показ відбувався ще й втрете „На Півночі44 у найбільш „фешенебелному44 районі Филаделфії, і там заля була б заповнена. Нема куди правди діти: салата має могутню ат ракційну силу. Це мене тим більше тішить, що я, хоч знаю цю чародійку, яка втаємни чила нас у куншти „салатної44 декора ції, — ніколи не підозрівала її, що во на може робити такі чудеса! Памятаю, я зустріла її раз чи двічі, коли вона ще грала в першенській дружині відби- ванки КЛК в Німеччині поруч Ірини Кобзяр, Мілі Угери, Дади Тарнавської і Куби Стефанівської, а моя дружина грала проти цієї славної шістки КЛК і мені приходилося добре пріти, ви ловлюючи її, Ірини Кашубинської, „бомби44... А тепер — салати і салатки — і то які! Я, очевидно, дуже запалилась до цієї салатної пролеми. Чоловіча обсада мо єї родинної залоги дивилась щоправ да кривим оком на те, як я з овочевих ґаляреток витинала квіти на прибрання тортів, як я вичаровувала з редьки і моркви нарцизи і білі лелії, а мій син навіть розповідав якийсь зачутий в школі „джовк44 про те, як одна пані зробила такі гарні салатки, що аж всі шкодували починати їх їсти „бо вони такі гарні44 і треба було по тижневі ви кинути їх до т. зв. ґарбічу, але це ме не не зражувало... Щоправда внаслі док мого салаткового запалу я дещо занедбала інші речі і крихкий торт зробився трохи надто крихкий і дещо за темний (злі люди сказали б що він припалився, але то неправда!) Але за те мої салатки вийшли на диво! Клопіт із святами був інший. Як звичайно в колі найближчих прияте льок перед святами, всі пані „забезпе чувались44, заявляючи: „Ніяких свят не роблю, та які там свята? От, спечу я когось там балабуха, тай куплю трохи мішанини, покрасимо з три-чотири яй ця, щоб було що посвятити, дрібку то го хрону тай вже... Які то тепер на чу жині можуть бути свята?!44 Я ухитрилася ще більше: заявила, що їду до Филаделфії або до Ню йор ку, „ще не знаю, в котрий день44, то де ж мені які там свята робити? Я бу ла певна, що вони не повірять, при йдуть мене засоромити — а тут: мої салатки! Не прийшли. Не прийшли, злі люди. Повірили, що я поїду, що я справді не робитиму ніяких свят! Всі мої чудеса, які я вивчила на двох вечорах у Фила делфії „доходять44 у рефриджерейто- рі, мій муж їсть салату на снідання і вечерю, бере собі до ланч-бакси сала ту і купив тепер знову нову скриньку пива („До салати. Не можу ж я їсти самої салати і не попити чимось44), а син, коли вчує слово „салата44, відразу каже: „Я не голодний, мамо44. Салати маю ще так на тиждень. А поки ми святкували — відбувалась тимчасом дуже важна подія: приходи ла помаленьку весна. Не знаю, як у вас, дорогі пані, але в мене, в мойому городці, сходить вже трава. Щоправ да, видзьобують її трохи горобці, але вона вже зеленіє і каже мені, що вже нарешті може скінчиться цьогорічний довготривалий холод і настане справ- жня весняна погода. Наразі, я бачу весну лише в газет них оголошеннях. Коли розгорну ве лику плахту нашого місцевого щоден ника і дійду до сторінки „Спрінг Рі- сорт Тревел Ґайд44, забувається на кільканадцять хвилин фабрика, форле- ді, важкий тиждень від понеділка ран ку до пятниці по полудні, забуваються порядки в хаті, прання, прасування, всі ці латки, що їх треба пришити на ко лінах у штанах мого сина, тягання ве- куум-клінера по сходах там і назад, там і назад... і я замріяно читаю: „Пля- нуете літню подорож? Починайте те пер!44 Обертаю сторінку: „Мавнтейн Лейк Гавз44 — перлина гір Поконос... „Ка- надійські вакації... Нові види! Приго ди! Нові враження! ...Щасливі вака ції! Летіть Східніми Лініями! На Фло риду! До Порто Ріко! До Гавани!44... А потім знову: „Флай ту Юроп!44 На половині сторінки простягається вели чезна картина над-сенського бульвару, аж до кінця сторінки витягається на паперовому обрії мережана конструк ція вежі Айфеля, на першому пляні видніє камяна набережна бульвару... Мій Боже, як добре було б пригадати собі роки, коли не було ще стукоту машин у фабричній залі, коли не було ще босів і форледі, коли я витягалася в сонці, у теплому сонці паризької весни на камяних плитах бульвару над Сеною... „Флай ту Юроп! Сі Періс нав!44 — заохочує сугестивно напис над картиною... Ще не цього року. Але я вернуся! Хоч на пару днів повернуся до тебе, радісна і безжурна як весна, надсен- ська столице, знову ходитиму по вес няному Боа де Бульонь, знову загляну на хвилину до гамірних Галь, заскочу поглянути на химерний усміх Мони Лізи в Люврі... А вечором пройдуся по повних веселого натовпу бульва рах, загляну в тихі закутини коло Сорбони, згадавши веселі студентські роки, в часах, коли світ був молодий; і безжурний... Але це аж тоді, коли мої „вікейшен44 триватимуть довше ніж від суботи до понеділка. Ще рік треба чекати! Перевертаю картку: знову вертаєть ся оголошення на наш теперішній кон тинент. „Вакації в Колорадо44, „Приїдь над Великі Озера44, „Огляньте водопа- ди Ніяґари!44, „Як вакації — то лиш над морем!44 І справді: а може б того року знову поїхати до Вайлвуду? Недалеко, і бу дуть знайомі з Филаделфії і з Трен- тону... І може, котрась з них знає ще якийсь припис на салатку? А р е т а П о д я к а Гарно дякуємо за цінні книжки, що їх Ви були ласкаві надіслати. Всі ви дання українською мовою або англо мовні видання про Україну ми вводи мо в каталог і ставимо на полиці для вжитку студентів (вояків і старшин) і викладачів нашої школи. Ще раз дякуємо за Ваш цінний по дарунок. Бібліотека Військової Школи Монтерей, Каліфорнія Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
