Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
лювання не ставилася поважно і скоро залишила його. Зберігся у памяті приїзд Ок сани Старицької, пізніше Сте- шенко, до Колодяжного. Відо мий письменник і громадський діяч Михайло Старицький й йо го дружина Софія (рідна сес тра Миколи Лисенка) та їхні дочки були дуже близькі нашій родині. Середня їхня дочка Людмила (замужем Черняхів- ська) була щирим другом Лесі від дитинства. Молодша Окса на приятелювала більше з на шою Ольгою. Вона віком була до Ольги ближча. III. У близькій околиці небагато було тоді родин, з якими наша родина приятелювала. З ко вельських знайомих того часу приязні стосунки були у нас з родиною Карташевських та з родиною Міяковських. Карта шевські мали дочку і чотирьох синів, віком ближчих до наших старших дітей. Пані Марія Кар ташевська була землячка і ку ма нашої мами. У панства Мія ковських було дві дочки і два сини, що товаришували з нами трьома молодшими. Варлам Мі- яковський був мировим посе редником в одному зїзді з на шим батьком. З обома цими культурними родинами у нас були приязні відносини. В с. Любитів (4 верстви від нас) жили тоді Зінаїда і Мо дест Левицькі (пізніше доктор Модест Левицький був відомий український письменник і гро мадський діяч). Молоде по дружжя Левицьких особливо заприятелювало з Лесею. Обоє Левицькі любили поезію, му зику, спів, Їхнє товариство було цікаве й приємне. Модест Ле- ви'цький був не тільки добрий лікар, але й чула людина, а па цієнти (переважно1 селяни) йо го дуже любили. В Любитові також жили ще наші знайомі дуже гостинні люди, суддя Ми кола Короткевич з родиною. Наша молодь особливо охоче вчащала до них, бо Короткевич був неперевершений оповідач гумористичних пригод та різ них народніх анекдот. Особли во добре він знав побут „старо світських батюшок і матушок", бо сам він і його дружина були священичого роду. Говорив він доброю українською мовою з чернігівською вимовою. Корот- кевичі любили спів. Обоє мали досить приємні голоси і гарний слух, знали багато хороших у- країнських пісень, а як збирав ся більший гурт ■— співали хо ром. До Любитова ми влітку їзди ли часто купатися в озері і що разу заїздили до Короткевичі'в, де завжди привітно приймали наше молоде шумливе товари ство. Для подібних прогулянок ми мали трохи кумедний повіз „лінійку" В ньому тільки од на особа сиділа лицем до на прямку руху, (за візника), а ін ші всі сиділи по обидва боки досить довгої лави один до од ного спиною; отже так можна було їхати значним гуртом. А як не ставало місця і в „ліній ці “, то ще дехто їхав поруч вер хи. Купалися по черзі, ■— спо чатку жіноцтво, а опісля чоло віки. В ті часи ще не було спіль них пляжів. Леся добре плива- ла, хвора нога їй не перешко джала далеко і довго пливати на середині озера. Порожніх розмов „про пого ду", чи пліток у нас в родині ніхто не любив. Тому товари ства людей, що інших вищих інтересів не мають, батьки на ші уникали. З околишніми селянами, осо бливо з колодяженськими, всі члени нашої родини були в щи ро приязних, взаємно добро зичливих відносинах. Батько наш допомагав селянам при по требі то матеріялом, щоб по ставити хату, то добрим зерном на насіння, і дуже часто різни ми порадами господарського і правного характеру. Селяни батька дуже шанували. Я бува ло, щодня бігала на село до своїх ровесниць, сільських дів чаток. Там ми гралися часами десь за хатою, в повітці тощо. Траплялось, що старші нас не бачуть і не знають, що я чую, і нераз я отак чула, як колодя- женці говорили про моїх бать ків, завжди дуже прихильно, завжди з пошаною, приязно. Образ деяких селян, що меш кали в дальших селах і від часу до часу відвідували нашу роди ну, виразно зберегла моя па- мять, мабуть тому, що в них бу ли деякі особливо цікаві риси. Пригадую бабу Лукерю з села Білонь, — вона знала стільки народніх оповідань, цікаво о- повідала про різні події з жит тя та народні легенди. З цьо го ж таки села ще бувала у Ле сі одна знайома жінка, що ма ла приємний голос і охоче спі вала на прохання мами давніх пісень, найбільше обрядових, весільних, купальських тощо. З Уховецька одна стара баба бу ла дивної вдачі, — любила ман друвати, а що була бідна, то ходила пішки, побувала на про щі у Почаєві, в Києві, в Браїло- ві. Довідалась у когось про од ну благодійну православну у- станову, і за допомогою цієї установи їздила до Єрусалиму. Як приїздила до нас, то багато оповідала про свої враження з подорожів. їздили й ми до села Сулинь, де теж мали знайомих селян. Пригадую яке це було глухе поліське село в порівнянні з Колодяжним! Воно мало якийсь архаїчний вигляд, в ньо му було багато курних хат. За- мужні жінки там ходили з об тятим волоссям, чоловіки в повютяних шапках, малі діти влітку в самих довгих тільки сорочках, підперезаних край кою і т. ін. Спинялись ми в Ску- лині в одного знайомого. Це був дядько Лев, прототип „дядька Лева" в „Лісо'вій Піс ні" Коли 1911 р. я з сестрою Ольгою прочитали вперше „Лі сову Пісню", то відразу перед очима обом нам став Скулин- ський дядько Лев і пригадались давні враження від перебуван ня в Нечімному. Дядько Лев на літній час перебирався щороку в урочище Нечімне (близько від Скулиня), де він пас свою худобу. Там він мав шопу на сіно, що стояла на березі, ти пового для волинського Поліс ся, озера — зі смарагдовою зе ленню, низькими беретами й трясовицею. У цій шо-пі на сіні ми й ночували. З вечора дов генько сиділи при багатті і слу хали розмову дядька Лева з на шою мамою і Лесею, а потім, лежачи на сіні, довго вдивля лися крізь відчинені двері в ча рівну картину, що являла со бою озеро, пастовень, ліс при місячному світлі, та вслухува лися в дивні звуки нічних пта хів. (Продовження буде) У м. жовтні — пожертвуйте "Дух Полумя’ (Spirit of Flame) Лесі Українки до найближчої американської бібліотеки! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
