Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Оксана Керч Коли Пащенко познайомив ся з Довгалем, то зразу ж йому пригадалися герої новель його улюбленої письменниці Озеро- вої. Промовисті очі, щось не договорене в кутиках уст, усміх на все обличчя і безмежний оп тимізм. Довгаль мав дружину в дале кому від фронту Л. і писав кож ної вільної хвилини їй листи. її відповіді приходили у стилі. Тужливі, але бадьорі й повні жагучого чекання, так, як в у- люблених повістях. А сьогодні Пащенко поховав Довгаля під навислою скелею, природною охороною проти бомб. Сидить він на землі, за кутаний у довгу шинелю й ку рить. Проти чобота на землі валяється окраєць вичитаної до нікуди газети, а в кишені о- беремок листів, що їх треба ви силати Довгалевій дружині. Па щенко отримує тепер листи повні кохання і туги і, як була воля померлого, відсилає від повіді. Війна перекидає Пащенка з одного місця в друге, побіч нього сплять щораз інші вояки, тільки польова пошта незмінно приносить листи. Повні віри в майбутнє, палкі листи. Коли б писані до нього, приносили б йому найбільше щастя. І звіль на затираються в памяті обриси товаришевого обличчя, у во яцькому шкарубкому серці по чинає прокидатися неспокій. Хочеться кинути це даке листу вання, то знову під впливом ніжних рядків родяться малень кі несміливі надії, що слова пи шуться для нього... Пащенко просить відпустки. Може й тому, що фронт не так уже далеко від Л. Одного піз нього пополудня Пащенко про стує незнаним містом, вслід за затертою на конверті адресою. Місто, треба признати, не ви глядає ні привітно, ні приваб но. Поруйновані будинки, а о- пустілі вулиці лунко відбива ють твердий вояцький крок. Недовго прийшлось йому шукати будинку, де жила Дов- галева. Він майже одинокий се ред румовищ тримався досить пристойно. Правда, вікна були Л и с т и висипались, та чиясь старанна рука заклеїла їх дбайливо па пером. Зайшов на перший по верх по скрипучих сходах і спи нився перед закритими двери ма. Відпочив, щоб перевести дух, і тоді надавив дзвінок. Ко ли ж дзвінок не задзвонив, він легко застукав пальцями. Ні хто не відкрив дверей, навіть тоді, коли він з усієї сили зата рабанив рукою. Розглянувся по сусідніх дверях. Усі вони були або закриті на колодки, або забиті цьвяхами. Невже не живе тут ніхто? Поверхом ви ще — те саме. Задуманий по волі зійшов униз. Обмацував, натискав усі двері. З пересердз копав їх важкими чоботами. І безрадно розвів руками. Вже навмання грюкнув в останні двері, що виходили у двір. Двері надиво подалися. Хтось заметушився в темному перед покої і відхилив заслінку, яка затемнювала коридор. Пащен ко поклав руку на пістоль, але. миттю зняв її і приклав до шап ки. Перед ним стояла старенька пані. Вітер хитнув вовняною хусткою, що затулювала ву зенькі плечі. — Вибачте, пані, я шукаю Тамари Довгаль... Пані відхилилася вглиб ко ридору й запросила вояка зай ти. Пащенко зрозумів, що ви холоджує і так холодну хату. Увійшли в невелику вітальню. Тоді пані приглянулась уважно воякові крізь скельця, що ви сіли на срібній стрічці. — Чи ви чоловік Тамари, — запитала з нотками співчуття в голосі. — Ні, я його товариш. Дов галь згинув. Згинув тому три місяці... Пані хитнула якби з полегкі стю головою. — Бо й Тамара не живе. За гинула від бомби, теж прибли зно в тому часі... Пані замовкла, а Пащенко похилився на стіл і голосно та важко зідхнув. А тоді викрик нув: — А листи? Хто ж відпису вав на листи? Старенька пані піднесла ла гідно зрумяніле обличчя. — Ці листи писала я. Дума ла — відсуну від бідного хлоп ця жахливу вістку. Письмо так легко підробити. Я колись ри сувала... Пащенко вкрай здивований підійшов близенько до сивої пані: — Письмо так, але стиль! Листи такі живі, такі щирі, такі прекрасні... Листи повні жаги, повні... — не міг дібрати слів.— Але хіба такі слова теж можна підробити, такі почування теж можна підробити?... — кинув розчаровано. — О, мій молодий друже, — промовила тихо пані — я писа ла багато, багато про кохання і про молодість, про саме такі почування. Хай вас не здивує, егеж і про жагу. Я пишу. — А, ви пишете... — засоро мився нагло. — Вибачте, чи можна знати, як ви називає тесь? — Озерова, може чували... І ті тихі слова трошки здиво ваної пані втомили вояка до краю. Він витер зрошене чоло. НАРАДА УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЦТВА БРАЗИЛІЇ З нагоди Ювілею Хліборобсько-О світнього Союзу в Курітибі відбулась дня 25. липня ділова нарада жіноц тва, в якій взяли участь також уча сники Ювілею з провінції. Нараду від крив голова Союзу п. Кобилянський, вказуючи на потребу створення цен тральної управи Секцій. Після дискусії та вислухання побажань від інших Секцій вибрано центр, управу, яка бу де окремим відділом Хліборобсько-О- світнього Союзу та буде керуватись окремим правильником. Центр. Управу вибрано в такому складі: 3. Ящинська, голова, П. Кобилян- ська, містоголова, Т. Ящинська і Е. Бокаловська, секретарки, О. Горачук, і Ст. Слободян, скарбнички, Н. Фелик, орг. реф., О. Кушнір, культ.-осв. реф., Е. Вітрик, реф. мистецтва, М. Дзвін- ківська і С. Хархут, реф. госп., Е. Сло бодян, суоп. опіка, В. Слободян, М, Гроздь і К. Шкорупа, членки. До кон трольної комісії увійшли: А. Рибка, Р. Курач і В. Гроздь. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
