Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
В. Шпаківська Чому так сталося? (Голос у дискусії) Стаття О. Сулими „До програми СФУЖО“ викликала досить жваву ди скусію та на жаль участь у ній взяли лише наддніпрянки, а мусіли б заго ворити у цій справі українки з захід них земель. Що ж, прошу слова й я — ще одна наддніпрянка! П. Сулима цілком слушно заува жує, що у СФУЖО працює дуже мало жінок-наддніпрянок, цілком справед ливо уважає це великим недоліком. Єдиною причиною такого явища вона вважає „інертність і законсервова ність, що їх виробила практика жіно чого руху в передвоєнній Галичині", а СФУЖО нібито цю практику про довжує. Мало нас у жіночих організаціях — це на жаль так, але чому? У централях окремих країн у свій час найбільш чисельна еміграція була в Німеччині, де зійшлися в спільній недолі українки всіх земель. І коли у самих початках цього співжиття ви никла потреба творення української жіночої організації, ініціяторки були певні, що все живе й творче, жіночі сили, яким не на словах, а на ділі до рога доля України й поневоленого в ній люду, візьмуть участь в роботі цієї організації. Але дехто — з дійсно високовартісних інтелектуально і на ціонально одиниць, не знаючи ще, чи виявиться та „інертність та законсер- вованість“ у роботі, на першому зїзді у грудні 1945 р. поставили себе ак тивно поза організацією. А шкода! Можна б було спільними силами здій снити всі ті ідеї, про які мова йде аж тепер по 6 роках існування організації. Та це були одиниці. Величезна ж кількість наддніпрянок стала тоді ак тивно до роботи і, як пише п. Жук, „не боролися за перевагу тих чи дру гих, а як вояки, ставали в ряди всі й працювали". Багато з них самі були ініціяторами творення делегатур ОУЖ в таборах і містах і стали на їх чолі. Невже всі вони згубили свої обличчя і не дали свого вкладу в роботу? Не вплинули на стиль цієї роботи? Сім- десять дві делегатури у всіх зонах Німеччини творили поважну обєдна- ну силу всіх жінок. „Громадянка" від- зеркалювала їх роботу, а тематика її та імена співробітниць свідчать про велику активність наддніпрянок. Вже здійснювалася та „психологічна собор ність", поглиблення якої ми всі так прагнемо й тепер. Та, розсіявшись по всіх країнах, українське жіноцтво взагалі, особливо наддніпрянське, (бо воно більше згу било морально й матеріяльно) взяло ся за влаштування й забезпечення свого родинного життя в нових умо- винах і в організації не йде. Коли додати до цього ще одну ка тегорію наддніпрянок — „всебічно розвинених, з кругом інтересів, який ні в чому не поступається чоловічо му", що вважають нижче своєї гід- ности працювати в жіночих організа ціях, то стане ясно, чому нас так мало у всіх клітинах СФУЖО. Далі п. Сулима пише: „у СФУЖО маємо одну виразну тенденцію: куль тивування ідеалів, поглядів, уподо бань, навичок жіноцтва українського заходу". Якщо й є така однобічність, то це не культивування, а скорше то лерування уподобань більшости (бо нас там мало), а в ніякому разі не тенденція. Головна управа СФУЖО завжди була свідома конечности „пси хологічної соборности" і в цьому на прямі працює. Коли при перших ви борах увійшла до Гол Управи тільки одна українка зі східніх земель, то при других є їх уже три. Це число буде напевне ступнево зростати вміру того, як активізуватимуться наддніпрянки в українському жіночому русі. Згадай мо переселення вдів з дітьми, що пе реводив Комітет „Мати й Дитина" при СФУЖО. Цією акцією перевезено, го ловно, наддніпрянок, бо вони не мали в Америці свояків, що їх виписали б. Цілком потрібна вимога „розуміти українську жінку, яка виростає в со- вєтських обставинах" та те, що ви пливає з цього: „вивчення сучасного обличчя української жінки на Бать ківщині". Тут почесне, велике й конечне за вдання для „всього живого і творчо го" з над Дніпра — відкинути всякі упередження, часто дрібничкові, ви кликані таборовими непорозуміннями, і йти в широко відкриті для них двері всіх клітин СФУЖО і там знайомити з тією дійсністю, усвідомлювати. Ще мало робиться в цьому напрямі, а все ж робиться: звязки з чужинни ми жіночими організаціями в окремих країнах — використання кожної на годи виступити з інформаціями про Україну, членство М.М.М. (міжнарод ній форум) — вихід із еміграційного ґетта. Широке поле для нас у низових організаціях в ЗДА і Канаді, де пере важає давніша еміграція. А тепер ра- ОБЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У НІМЕЧЧИНІ Праця українського зорганізовано го жіноцтва у Німеччині розгортаєть ся щораз ширше. Розподіл пожертв Комітету „Мати й Дитина" зайняв си ли гол. управи, але й причинився до тіснішого звязку з таборами. Більші скупчення вже встановилися і там по чали наново свою працю делегатури. Першою відновлено делегатуру у Мюнхені у травні ц. р. На чолі її ста нула п. Гинилевичева, у склад управи увійшли досвідчені співробітниці. Но вовибрана управа заходилась зараз коло зорганізування дитячого садку і доповняльної школи. Дня 31. травня відбулось відкриття цього виховного осередку, що зібрав біля 38 дітей. Членки делегатури обійшли всі знані їм українські мешкання, заохочуючи батьків посилати до нього своїх дітей. Дальша делегатура, що працювала безперебійно — це Авґсбурґ під го ловуванням п. Єлисавети Жук. Член ки відбувають правильно сходини і влаштовують імпрези для дітей. Дальші делегатури — Мюнхен-Мо- зах, Новий Ульм, Нюрнберг, табір Валька, перевибрали або доповнили управу та наладнують працю. Головне зусилля звернене на збереження на шої дітвори. Також англійська зона Німеччини активізується. Делегатури в Бравн- швайґу, Емс-Лінґен, Зеедорф розпо чали працю. Обєднання Українських Жінок у Ні меччині перебороло вже час ослаблен ня діяльности і постійних перемін. Рух таборів зменшився і хоч життя зали- шенців скупе й незавидне, проте ж і ноцтво стає до праці. діопередачі поза залізну заслону дають нагоду працювати й для своїх, рідних. Ще слушне домагання „піднести ро- лю жінки-емігрантки з підсовєтських теренів". Хіба не високо піднесена вона, коли перший виступ СФУЖО на конгресі М.М.М. доручено саме над- дніпрянкам пп. Витязь і Сулимі. Прав да, п. Сулима не могла прибути осо бисто на конгрес до Парижа через пашпортові труднощі. Та саме її до повідь, зачитана на конгресі, зробила таке сильне враження і викликала від повідні резолюції щодо поліпшення долі української жінки під совєтами. Тепер же готує доповідь на найближ чий конгрес М.М.М. п. Юлія Писарева під н. „Виховна роля матері в підсо- ветській Україні". Цього мало ще! Так. Але ж ідімо самі й робімо! Тоді безперечно й роля наша досягне належних висот. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
