Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Ізідора Косач-Борисова Колодяжне Тітка Олена Тесленко-При- ходько (родом Косач) тато ва сестра, теж була на зас ланні в Сибірі. Коли їй скінчив ся термін заслання, а чоловіко ві ще ні, приїздила один раз са ма з малим сином Юрієм до нас і гостювала довгенько. Ці пер ші відвідини “тьоті Єлі” (як ли її звали) справили велике вра ження на мене. Хоч я була ще дуже мала, проте памятаю, як тоді всі в родині раділи, як тіт ка багато оповідала батькам моїм, Лесі й Ользі про заслан ня і побут у Сибірі. Від часу до часу гостювали в Колодяжному давні друзі на ших батьків, що приїздили з Києва, Одеси та ще звідки, та кож Михайлові товариші та Ле- с ині, Ольжині приятельки. Запамятався мені, наприклад, приїзд Володимира Науменка (відомий педагог і український громадський діяч) з Орестом Левицьким історик, теж член української Старої Громади). Орест Левицький, як учений, студіював різні матеріяли Во лині, а до того мав великий хист оповідача й охоче опові дав про різні історичні події. Він так яскраво змальовував і окремих історичних осіб і цілі пригоди, що хто його чув, то Вечір відкрила й привітала при сутніх голова Відділу п. А. Фе дуняк в укр. мові, а п. Ґавалюк, голова Артс Клюбу в англійсь кій. Потім парох гр.-кат. церкви св. Миколая о. М. Горішний по святив дари та виголосив гарну промову. Головною доповідни- цею була п. ІО. ЬІазаревич, яка розказала про „Гагілки та наші Великодні звичаї". Реферат був всебічно опрацьований і з нього присутні багато скористали. В тім почули присутні голоси дівчат із сусідньої кімнати. Це членки осередку СУМА ім. М. Павлушкова, Шикаго - Північ, г.ийшли на сцену та вивели ряд гагілок. За це належиться їм ве лике признання, яке й висказу: вали присутні бурхливими опле сками. Вечір цей не тільки зблизив (Продовження) на довго в памяті лишалися ви явлені образи. Отож, гостюючи в Колодяжному, що-вечора О- рест Іванович, на прохання Лесі та інших, оповідав про минуле Волині. Я тоді мало що розумі ла з тих оповідань, але бачила, як уважно слухали його старші, Олена Тесленко-Приходько, сестра П. Косача й тітка Лесі Українки. а пізніше дорослою сама захо плювалась його оповіданнями, коли він бував у моїх батьків вже в Києві. Ще пригадую, як гостювали членів обох товариств на милій гутірці при одному столі, але пригадав Великодні Свята на рідних землях та дав нагоду мо лодим американцям укр. похо дження, яких було багато між присутніми, познайомитися ще з одною сторінкою традиції їх ніх предків теоретично й прак тично. Завданням жіноцтва є впоювати в молодому поколінні любов до рідної культури її тра диції. Ми повинні часто влаш товувати такі вечірки з різних нагод із відповідною програмою та давати нашій молоді пізнава ти самих себе. Гості забавлялись до пізного вечора. Декорації п гагілки були вислідом праці п. О. Заброцької. Дохід із цієї імпрези в сумі 55 дол. СУА пожертвував на пре совий фонд „Нашого Життя “ у нас сестри Комарівни ■— Віра і Галина, дочки відомого укра їнського громадського діяча бі бліографа Михайла Комарова з Одеси. У найстаршої з Комарі- вен, Маргарити (вона одружи лась пізніше з проф. Михайлом Сидоренком) з Лесею була щи ра дружба на все життя. Гали на Комарівна була поетикою. її вірш на роковини Шевченка “Не на шовкових пелюшках” знала вся культурна Україна. Сестри виросли у великому мі сті, в Одесі й це вперше літу вали у волинському селі. їх ба гато дечого тут дивувало, а ми малі не розуміли цього. Як то так, що дорослі панші не бачи ли таких звичайних/для нас ре чей? Одне літо тоді прожив у нас Фотій Красицький,’ пізніше ві домий український маляр, сво як Тараса Шевченка. Тоді він був студентом Петербурської Академії Мистецтва. Під його опікою Микола Лисенко з дру жиною відпустили в дорогу свого 11-літнього сина, Остапа до нас на літо. Фотій Степано вич з захопленням багато ма лював. За літо намалював пор трети Лесі, Ольги й Оксани і декілька жанрових картин. Він вже і тоді мав оригінальні по гляди на мистецтво і частень ко гаряче сперечався з іншими на різні теми. Ще раніш, ніж Красицький, мешкав у нас старий маляр Зо зуля. Це був талановитий мис- тець і така чудна людина з ду же химерним життям. Замолоду був ченцем у Києво-Печерській Лаврі, а потім пішки багато років мандрував по всій Украї ні. Не знаю, чи мав він яку ху дожню освіту, але картини, що він подарував нашому батько ві та намалював їх у Колодяж ному, були гарні. Пригадую портрет Тараса Шевченка, яко го признавали й фахівці. Під час його перебування Леся спробувала малювати (олівцем, а також олійними фарбами) і виявила малярський хист. її ма люнки дуже подобалися нашій мамі. Сама ж Леся до свого ма
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
