Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
лювання не ставилася поважно і скоро залишила його. Зберігся у памяті приїзд Ок сани Старицької, пізніше Сте- шенко, до Колодяжного. Відо мий письменник і громадський діяч Михайло Старицький й йо го дружина Софія (рідна сес тра Миколи Лисенка) та їхні дочки були дуже близькі нашій родині. Середня їхня дочка Людмила (замужем Черняхів- ська) була щирим другом Лесі від дитинства. Молодша Окса на приятелювала більше з на шою Ольгою. Вона віком була до Ольги ближча. III. У близькій околиці небагато було тоді родин, з якими наша родина приятелювала. З ко вельських знайомих того часу приязні стосунки були у нас з родиною Карташевських та з родиною Міяковських. Карта шевські мали дочку і чотирьох синів, віком ближчих до наших старших дітей. Пані Марія Кар ташевська була землячка і ку ма нашої мами. У панства Мія ковських було дві дочки і два сини, що товаришували з нами трьома молодшими. Варлам Мі- яковський був мировим посе редником в одному зїзді з на шим батьком. З обома цими культурними родинами у нас були приязні відносини. В с. Любитів (4 верстви від нас) жили тоді Зінаїда і Мо дест Левицькі (пізніше доктор Модест Левицький був відомий український письменник і гро мадський діяч). Молоде по дружжя Левицьких особливо заприятелювало з Лесею. Обоє Левицькі любили поезію, му зику, спів, Їхнє товариство було цікаве й приємне. Модест Ле- ви'цький був не тільки добрий лікар, але й чула людина, а па цієнти (переважно1 селяни) йо го дуже любили. В Любитові також жили ще наші знайомі дуже гостинні люди, суддя Ми кола Короткевич з родиною. Наша молодь особливо охоче вчащала до них, бо Короткевич був неперевершений оповідач гумористичних пригод та різ них народніх анекдот. Особли во добре він знав побут „старо світських батюшок і матушок", бо сам він і його дружина були священичого роду. Говорив він доброю українською мовою з чернігівською вимовою. Корот- кевичі любили спів. Обоє мали досить приємні голоси і гарний слух, знали багато хороших у- країнських пісень, а як збирав ся більший гурт ■— співали хо ром. До Любитова ми влітку їзди ли часто купатися в озері і що разу заїздили до Короткевичі'в, де завжди привітно приймали наше молоде шумливе товари ство. Для подібних прогулянок ми мали трохи кумедний повіз „лінійку" В ньому тільки од на особа сиділа лицем до на прямку руху, (за візника), а ін ші всі сиділи по обидва боки досить довгої лави один до од ного спиною; отже так можна було їхати значним гуртом. А як не ставало місця і в „ліній ці “, то ще дехто їхав поруч вер хи. Купалися по черзі, ■— спо чатку жіноцтво, а опісля чоло віки. В ті часи ще не було спіль них пляжів. Леся добре плива- ла, хвора нога їй не перешко джала далеко і довго пливати на середині озера. Порожніх розмов „про пого ду", чи пліток у нас в родині ніхто не любив. Тому товари ства людей, що інших вищих інтересів не мають, батьки на ші уникали. З околишніми селянами, осо бливо з колодяженськими, всі члени нашої родини були в щи ро приязних, взаємно добро зичливих відносинах. Батько наш допомагав селянам при по требі то матеріялом, щоб по ставити хату, то добрим зерном на насіння, і дуже часто різни ми порадами господарського і правного характеру. Селяни батька дуже шанували. Я бува ло, щодня бігала на село до своїх ровесниць, сільських дів чаток. Там ми гралися часами десь за хатою, в повітці тощо. Траплялось, що старші нас не бачуть і не знають, що я чую, і нераз я отак чула, як колодя- женці говорили про моїх бать ків, завжди дуже прихильно, завжди з пошаною, приязно. Образ деяких селян, що меш кали в дальших селах і від часу до часу відвідували нашу роди ну, виразно зберегла моя па- мять, мабуть тому, що в них бу ли деякі особливо цікаві риси. Пригадую бабу Лукерю з села Білонь, — вона знала стільки народніх оповідань, цікаво о- повідала про різні події з жит тя та народні легенди. З цьо го ж таки села ще бувала у Ле сі одна знайома жінка, що ма ла приємний голос і охоче спі вала на прохання мами давніх пісень, найбільше обрядових, весільних, купальських тощо. З Уховецька одна стара баба бу ла дивної вдачі, — любила ман друвати, а що була бідна, то ходила пішки, побувала на про щі у Почаєві, в Києві, в Браїло- ві. Довідалась у когось про од ну благодійну православну у- станову, і за допомогою цієї установи їздила до Єрусалиму. Як приїздила до нас, то багато оповідала про свої враження з подорожів. їздили й ми до села Сулинь, де теж мали знайомих селян. Пригадую яке це було глухе поліське село в порівнянні з Колодяжним! Воно мало якийсь архаїчний вигляд, в ньо му було багато курних хат. За- мужні жінки там ходили з об тятим волоссям, чоловіки в повютяних шапках, малі діти влітку в самих довгих тільки сорочках, підперезаних край кою і т. ін. Спинялись ми в Ску- лині в одного знайомого. Це був дядько Лев, прототип „дядька Лева" в „Лісо'вій Піс ні" Коли 1911 р. я з сестрою Ольгою прочитали вперше „Лі сову Пісню", то відразу перед очима обом нам став Скулин- ський дядько Лев і пригадались давні враження від перебуван ня в Нечімному. Дядько Лев на літній час перебирався щороку в урочище Нечімне (близько від Скулиня), де він пас свою худобу. Там він мав шопу на сіно, що стояла на березі, ти пового для волинського Поліс ся, озера — зі смарагдовою зе ленню, низькими беретами й трясовицею. У цій шо-пі на сіні ми й ночували. З вечора дов генько сиділи при багатті і слу хали розмову дядька Лева з на шою мамою і Лесею, а потім, лежачи на сіні, довго вдивля лися крізь відчинені двері в ча рівну картину, що являла со бою озеро, пастовень, ліс при місячному світлі, та вслухува лися в дивні звуки нічних пта хів. (Продовження буде) У м. жовтні — пожертвуйте "Дух Полумя’ (Spirit of Flame) Лесі Українки до найближчої американської бібліотеки! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
