Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
ко випровадив народні танки. Оба пописи, української пісні і танків вийшли добре і наша громада вдячна шановним спі вакам і дирігентові за їх ста рання. Субота 28. липня, була верш ком цілого ювілею, який почав ся в годині дванадцятій «по луднє і закінчився в восьмій у- вечорі. Ювілейній програмі на дав великого значіння Прези дент Злучених Держав, ^ який у своїй 'півгодинній 'патріотич ній -промові підніс заслуги мі ста Дітройту і йоіго важну ро- лю в державнім устрою Аме рики. Немає потреби і місця на о- пис‘ цілої паради, тому поста раюсь тільки коротко подати важніше. Сто пятдесят різних відділів сформували шестиго динний похід, і зобразили роз вій Дітройту, його красу, ба гатство й оригінальність. Шість- десять „фловтів” мчались по вільно головною улицею Діт ройту при звуках шістдесят бресових оркестр цивільних і військових. МІЖ ЦІЄЮ 'ПИШНО ТОЮ і ’багатством, посувалась скромна група українців, в чи слі тридцять осіб, яку прова див ставний українець у націо нальній ноші. За ним, на переді трупи, ступала дрібною ходою молоденька українка, уроджен ка Дітройту — Ілейна Керилю- ківна. -В неї на грудях біла лен- та говорила дороге нам імя „Україна” Два прапори, аме риканський і український були одинокою прикрасою скромної української групи. Судьба забажала, щоб у цьо му празниковому блеску і пиш ноті, українці мали свій ясний пункт. А була це „Емпрес” Діт ройту — Павлина Ґуґелик, у- країнка з роду. І цей факт дає нам властиву розраду, тому слід записати хоч деякі дані про „Емпрес” Павлину. Вистачить тільки поглянути на Павлину, щоб добачити l цієї стрункої, синьоокої чор нявки не тільки зверхню красу і грацію, але теж високу інте лігенцію і .культуру. Посвячена строго своїм студіям, не мала досі нагоди виявити себе -в то вариських кругах і ролю „Ем прес" Дітройту Павлина прий няла з трепетом душі. іВідвідує Вєйн Університет, де студіює психологію, соціологію і антро пологію. її бажанням є бути дослідником людської душі, себто — психологом. Батько Павлини прибув до Канади малим хлопям із Захід ної України і в роді 1920 осів- ся в Дітройті. Подружений із американкою німецького роду- яка в цілості признає українсь ке першенство, коли таке вий де питання. Тому й Павлина отверто заявила себе Україн кою. „Емпрес” Павлина була одіта в баґату, білу сукню з тяжкої брокади, прикрашеної голубою лентою, на якій блестіли розки дані золоті зірки. Білий капе люх із пушистими перами, до повняв її королівський автори тет. Окружена шістьма подру гами, що творили почетний двір, „Емпрес” Дітройту стояла на своїм пієдесталі, який охо роняли розкриті широкі крила символічного орла. Цілий „фловт” потопав у кучерях бі лого легкого оксамиту, з кру- жевами голубих гірлянд та роз киданих золотих зір. Тисячні маси народу вітали „Емпрес” Дітройту і її почот грімкими о- кликами та невгаваючими о- плесками, які мішались із бра вурними звуками маршової ор кестри та линули далеко у світи. 6. серпня офіційно закінчи лось святкування і того ж ве чора „Емпрес” Павлина закін чила свою виснажливу ролю. При відповідній церемонії на міській празниковій естраді, за ховалась „Емпрес” Павлина в оригінальну, до цього збудова ну хатку, наче метелик. Це й означало закінчення ювілейно го свята. Для Павлини настали тепер звичайні будні, в яких вона куватиме свою будучність. Українське громадянство ви- сказує Павлині сердечну подя ку за її участь у ювілею і за вияв українського походження, а рівночасно передає їй сер дечні побажання — сповнення мрій і надій. Юлія М. Шустакевич Марія Гриньовська З л о ч и н Бил підвівся і підійшов до „одинадцятки“, бо звідти про- дирчав сигнал. Машина нечпра- цювала. Він хутко знайшов причину зупинки, помайстру вав хвилинку та подав поза ма шину урвану нитку. — All right! Звідтіля показалася чиясь мала, наче дитяча рука, а в то му менті Бил опустив нитку аж на землю. — Readty! Робітниця, що стояла поза машиною, мабуть спішилася. — Ready! — повторила вона нетерпляче. Бил не подавав нитки. Йому здавалося, що його тайну, яку він зберігав усеньке життя не- чайно відкрив хтось другий. У слід за тим почуттям зродився в нього страх, що гонив його з місця на місце вже повних со рок років, а який в останній час причаївся десь у його підсвідо мості і лише тихо скавулів, як дикий лоскромлений тигр. Це ж було так давно, що тепер ледви зможуть його відкрити . Але почуття небезпеки, що наче то загрожувала йому звід кілясь безпосередньо, було та ке сильне, що Бил трусився, а рука з піднятою ниткою поміт но дрижала. Робітниця вийшла з-поза машини та відібрала нитку. — Дякую! — сказала корот ко. її погляд задержався на Би- ловому суворому, грубо теса ному обличчі й поповз по ро бочому спецодягу аж до силь них нечищених черевиків, а по тім знову прикипів до обличчя. Якесь незрозуміле коротке слово, чи лише звук спурхнуло з її уст і вона вернулася до ро боти. Бил нервозно почав об трушувати пил з одежі, а потім по черзі обійшов і наоливив ма шини. Ніхто не звертав на ньо го уваги і він задумався опер шись об стіну. Його очі присса лися до однієї невидної якоїсь точки десь на протилежній сті ні велетенської фабричної галі та застигли в безрусі. Він ди вився, не відбираючи ніяких зорових вражень, наче десь у прірву, в пропасть, що створи лася у ньому самому, присудже ний на муку силою одного вчинку, сповненого в ранній Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
