Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
У чена-ботанік Безперервний нью-йоркський потік авт і міст через Іст-Рівер помягшуеться зеленню дерев перед самими -вікнами. „Коли Ви почали цікавитися ботанікою ?“ — питаю я в Ната лі Тихонівни. І вона розповідає мені про своє дитинство в Києві, в зеле ні, в садках („І тут, у Нью Йор ку пощастило з зеленню!“). Дівчатком полюбила природу — викопувала і пересаджувала рослини, ловила жаб, а то й ви водила їх із ікри. А від батька, відомого укра їнського народника-письменни- ка, Тихона Осадчого перейняла любов до людей, мрії про учи телювання. Дівчинкою їздила з батьком по селах: батько роз мовляв з селянами, дванадцяти річна Наталя з сільськими діть ми. По закінченні гімназії без ва гань вибрала собі життьовий шлях — поступила на природ ничий відділ Вищих Жіночих Курсів у Києві. Девятнадцяти років одружи лась із Олександром Алойзови- чем Янатою. Тоді, в 1910 році, це був студент сільськогоспо дарського відділу Київського Політехнічного Інституту, а по тім здібний учений-ботанік і аг роном; у революцію співпра цював з Петлюрою, потім нама гався розбудовувати * україн ську науку, українські високі ка, ця насінинка, а в ній прихо ване життя цілого лісу. Аж ляч но стає, коли тіро це думати. — Лячно? Ні! Це тобі ляч но, бо ти думаєш категоріями біблії, а я діялектично-матерія- лістичної науки. — Гм! Наука! Це велике сло во, коли йде про зовнішній світ. Але ж ти лише подумаєш, що ти в тому світі становиш зовсім окрему частину, якої на доба вок ти зовсім не знаєш, то за раз на вступі доводиться труд- новато розбиратися у тому всьому? Ти мене розумієш? — Ні! — Я маю на думці все те, що відноситься до науки психоло гії. Проте я виясню тобі ліпше на прикладі. Це було на Україні в часі першої світової війни. Лі нія фронту відсунулася від на шого міста і я гралася на те школи. То був блискучий орга нізатор, безкорисно відданий українській справі. І Наталя Тихонівна стала за хопленим ботаніком. Вибрала собі вужчий фах: лікарські ро слини. Вивчала, які саме росли ни вживають у народі для ліку вання, щоб потім ці рослини за провадити в медицину. Це була творча, захоплююча робота — припадання до джерел народ ньої мудрости. Наталя Тихонів на їздила з села до села (всього обїхала 133 села) і розпитувала селян (всього розпитала 533 о- соби), якими рослинами вони лікують певні хвороби. Назива ли давно відомі рослини-ліки, як соняшник, чорнобривці, кра солю. Але були й нові знахідки: виявилось, що біле латаття лі кує серце, в двадцяти селах пишну .півонію уживали, як лік, а в 35 селах збирали на ліки сині сокиринки. Наталя Тихонівна знайшла, що селяни Мелітопільщини лі кують ревматизм зіллям-„гар- мала“, що росте, як бурян, на південній Україні. Наталя Тихо нівна привезла гармалу до Хар кова, коріння її дослідили в ля- бораторії і визнали її добрими ліками від сонної хвороби. Так це українське зілля потрапило до списку лікувальних рослин. -Скільки було цікавих зустрі чей на далеких шляхах! На Оде щині зустрілась бабця 102 ро- расі, сидячи разом із батьками. Мені було тоді не повних вісім років. І ось без ніякої причини мені стало нараз дуже лячно. Я з криком побігла в сад, а тоді в хату поцілило стрільно. Мої батьки згинули, хата згоріла. Звідкіля знала я тоді, що мені грозить небезпека? Вибач, чи я сказала щось невластиве? Мені здавалося, що ти ... — — Нічого, нічого. Тобі, ма буть час висідати. Глорія стрибнула до виходу. Старий Бил сидів суворий і роз гублений. Щойно через декіль ка хвилин завважив він, що Глорія забула свою сіру папе рову течку і швидко простягнув по неї руку. Від першого дня, коли лише та жінка появилася на фабриці, вона заєдно щось писала, чи креслила в нотатни- ку- Наталя Тихонівна Осадча-Яната учена-ботанік, член-кореспондент УВАН. ків, жвава і рухлива. Зналась на рослинах, але берегла таємниці, та проте їх видали бабині роди чі, показавши деякі з рослин, що їх уживала знахарка. Місь кий лікар розповів, як бабця колись травами вилікувала від бешихи його попередника — лікаря, який сам ніяк не міг ви лікуватися. А то колись бабцю заарештували за „незаконне лі кування “, а вона вилікувала я- кесь начальство і її пустили з тюрми. За вікнами Іст-Рівер, а ми хо димо росяними травами з зна харками і вишукуємо зілля... ми їздимо підводами з села до се ла до села... нам розповідають в якому зіллі треба скупати ди тину, щоб не було жовтячки... Наталя Тихонівна показує — Цікаво, що воно таке? Го, го! Тут же ж ціла фабрика! Бос, дівчата, а ось лише сама рука. Сильна робітникова рука. Наче не мальована, а дійсна! На кож ному малюнку слідний поспіх, незакінченість, але кожен із них чітко підписаний з датою та назвою. Тут лише очі та чоло. Ага, це очі тієї італійки. Справ ді гарні очі. А це ... — Бил на трапив на свій портрет і знеру хомів. Він був намальований так, як звичайно сидів за сто лом у кофитерії і подібність бу ла більш ніж яскрава. Все ха рактеристичне для його облич чя було сконцентроване в очах і чолі під старою заялозеною шапкою. Погляд був спрямова ний в одну точку, якої, власне, не було зовсім, у те „ніщо“, в яке він заєдно був задивлеіний. Але все це не прикувало до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
