Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Жіноча Служба Україні Бажаючи зібрати дані про жіно чий рух на рідних землях підчас війни, звернулись ми до відомої в Галичині діячки п. Марії Біляк, що живе тепер у Филаделфії. П. Біляк стояла довгі роки у проводі жіночого руху. Підчас війни виявила себе в „Жіночій Службі Україні”, а на скитальщині очолювала Обєд- нання Українських Жінок англій ської зони Німеччини. Нижче місти мо короткий огляд діяльности „Жі ночої Служби Україні”, що постала саме 10 літ тому. Із /приходом большевиків в 1939 р. до Галичини згасло все українське політичне й куль турне життя. Члени управи на ших товариств розбіплися в перших днях, втікаючи на за хід, або зміняючи місце побу ту, а часто-густо й прізвище. Така сама доля постигла й жіночі організації, а в першу чергу Союз Українок у Гали чині та на Волині. Члени управ, що не веліли в час затерти слі дів за собою, тяжко дотерпіли, бо в більшості пішли на за слання. Нашим великим обовязком тепер є — зібрати докладні ві домості про цих активних жі нок. Слід зареєструвати факти, хто, коли й де вивезений чи а- рештований. Є вістки, що деякі вернулись у рідні місця, але більшість загинула на далекій чужині. Існують також листи вивезених, що в них вони опи сували страхіття дороги та важ кі життєві умовини заслання. Все це треба би збирати й збе рігати. Публікувати -ці речі ще за ризиковно, бо ми знаємо з .практики, яка б їх доля стріну ла за те! Колись може з цього постати великий твір про мученицький шлях української жінки. Це ж наші сестри і співробітниці, що йшли до громадської праці з найкращими намірами, давали зі своїх сердець усе, що мали найкращого для своєї спільно ти. За те своє хотіння, за лю бов до рідної землі знайшли вони свій кінець у тайзі Сибіру чи пісках Казакстану. Рік 1939 застав загал україн ських жінок на західніх зем лях вловні підготованими до громадського, а частинно й до політичного життя. Ліквідацію жіночих організацій відчуло жіноцтво дуже болюче та ко жен знав, .що це не час іні мі сце на голосний протест. Тому в перші ж дні по відвороті чер воної армії зібралось стихійно львівське жіноцтво на нараду, скликану ініціятивною групою, з Константиною Малицькою на чолі. Рішено створити 3-степен- hv організацію. На внесок К. Малицької прийнято назву ор ганізації „Жіноча Служба У- країні”, іцсГ була поділена на гол. управу, відділи й гуотки. На нападі вибрано Гол. Упра ву „Жіночої Служби Укпаїні” на край і на місто Львів. Голо вою на край стала Константи- на Малицька. Посадник міста Львова зале- галізував цю організацію і во на почала діяти. На заклик гол. управи стали творитись відділи, а опісля гуртки Жіночої Служби У- країні. Очевидно, найскорше відгукнувся галицький край, бо легше було наладнати звязок і комунікацію. В кілька місяців пізніше -головній управі Ж.Сл.У вдалося навязати контакт із жінками центральних земель У- країни й потворити відділи Жі ночої Служби Україні по дея ких більших осередках. До крайносте утруднена комуніка ція -не дозволяла на ближчий контакт із молодими клітина ми. Міжтим край домагався іпо- мочі в організації^Дойно зпо- чатком вересня 1941 показа лась можливість перших орга нізаційних поїздок на північні терени. Яворівщина, Жовків- •щина, Городеччина вкоротці поставили 20-30 гуртків, окрім відділів ло містах. У вересні організаторка гол. управи виї хала в лоїздку на Поділля, за хоплюючи своєю турою майже всі більші міста. Знаючи з досвіду вагу прав- ного оформлення організації, гол. управа випрацювала „тим часовий лравильник”, що нор мував відносини і працю ниж чих клітин. Організація розро сталась, праці прибув-ало. Здо- ровля голови К. Малицької ви магало відпочинку і по усту- пленні її обняла лровід органі зації у вересні 1941 Марія Біляк. Загальна організація україн ського життя ставила свої ви моги. Новий окупант не лого- дився на самостійну жіночу ор ганізацію. Розуміючи це, голов на управа ЖСУ зголосилася до Українського Краєвого Коміте ту, проіпонуючи свою співлра- цю в рямках УКК, застерігаю чи за собою становище само стійного відділу. У другій по ловині жовтня гол. управа Жі ночої Служби Україні перене сла своє урядування до будин ку Укр. Краєвого Комітету, а голова ЖСУ стала керманичем Відділу „Жіноча Служба Укра їні” при Укр. Краєвім Комітеті. Так оформлена жіноча органі зація існувала до Д9. квітня 1942 року. Що ж зроблено за 8 місяців існування Жіночої Служби У- країні? Після відходу червоного оку панта запанували всюди на зах. Україні розпука й хаос. Не бу ло родини, що не потерпіла б втрати своїх близьких. Жінки бігали по тюрма,х як божевіль ні, з розхрістаним волоссям, шукаючи своїх найдорожчих у стосах трупів. Можна собі уя вити загальний розстрій, коли на 9 членів управи ЖСУ було аж 6 жінок, які іпотратили сво їх одинаків. їхні прізвища лег ко встановити. І дивно — здавалось би, -що жахлива трагедія заломить наш нарід, а зокрема жінок. Та на впаки — до праці в жіночій ор ганізації зголосилася така скількість жінок, зовсім нових і до тепер в жадній організації невиданих, що я не бачила в своїй громадській практиці по дібної ситуації. А ті, що по терпіли найбільше, .хапали за найтяжчу і найбільш невдячну лрацю. Була й маса таких, що не потерліли особистої траге дії та глибоко відчули загаль ну й виконували все, що їм до ручено. Всі хапалися за діло, яке б воно не було. Так неначе б старалися надолужити втра ту, що її лотерпів наш нарід. .В таких переломих хвилинах’' нещастя потрясає людьми до глибини і подвоює народнку енергію. Тому й не диво, що за ко роткий час існування ЖСУ веліла перевести велику пра цю в ділянці організаційній.
Page load link
Go to Top