Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
У чена-ботанік Безперервний нью-йоркський потік авт і міст через Іст-Рівер помягшуеться зеленню дерев перед самими -вікнами. „Коли Ви почали цікавитися ботанікою ?“ — питаю я в Ната лі Тихонівни. І вона розповідає мені про своє дитинство в Києві, в зеле ні, в садках („І тут, у Нью Йор ку пощастило з зеленню!“). Дівчатком полюбила природу — викопувала і пересаджувала рослини, ловила жаб, а то й ви водила їх із ікри. А від батька, відомого укра їнського народника-письменни- ка, Тихона Осадчого перейняла любов до людей, мрії про учи телювання. Дівчинкою їздила з батьком по селах: батько роз мовляв з селянами, дванадцяти річна Наталя з сільськими діть ми. По закінченні гімназії без ва гань вибрала собі життьовий шлях — поступила на природ ничий відділ Вищих Жіночих Курсів у Києві. Девятнадцяти років одружи лась із Олександром Алойзови- чем Янатою. Тоді, в 1910 році, це був студент сільськогоспо дарського відділу Київського Політехнічного Інституту, а по тім здібний учений-ботанік і аг роном; у революцію співпра цював з Петлюрою, потім нама гався розбудовувати * україн ську науку, українські високі ка, ця насінинка, а в ній прихо ване життя цілого лісу. Аж ляч но стає, коли тіро це думати. — Лячно? Ні! Це тобі ляч но, бо ти думаєш категоріями біблії, а я діялектично-матерія- лістичної науки. — Гм! Наука! Це велике сло во, коли йде про зовнішній світ. Але ж ти лише подумаєш, що ти в тому світі становиш зовсім окрему частину, якої на доба вок ти зовсім не знаєш, то за раз на вступі доводиться труд- новато розбиратися у тому всьому? Ти мене розумієш? — Ні! — Я маю на думці все те, що відноситься до науки психоло гії. Проте я виясню тобі ліпше на прикладі. Це було на Україні в часі першої світової війни. Лі нія фронту відсунулася від на шого міста і я гралася на те школи. То був блискучий орга нізатор, безкорисно відданий українській справі. І Наталя Тихонівна стала за хопленим ботаніком. Вибрала собі вужчий фах: лікарські ро слини. Вивчала, які саме росли ни вживають у народі для ліку вання, щоб потім ці рослини за провадити в медицину. Це була творча, захоплююча робота — припадання до джерел народ ньої мудрости. Наталя Тихонів на їздила з села до села (всього обїхала 133 села) і розпитувала селян (всього розпитала 533 о- соби), якими рослинами вони лікують певні хвороби. Назива ли давно відомі рослини-ліки, як соняшник, чорнобривці, кра солю. Але були й нові знахідки: виявилось, що біле латаття лі кує серце, в двадцяти селах пишну .півонію уживали, як лік, а в 35 селах збирали на ліки сині сокиринки. Наталя Тихонівна знайшла, що селяни Мелітопільщини лі кують ревматизм зіллям-„гар- мала“, що росте, як бурян, на південній Україні. Наталя Тихо нівна привезла гармалу до Хар кова, коріння її дослідили в ля- бораторії і визнали її добрими ліками від сонної хвороби. Так це українське зілля потрапило до списку лікувальних рослин. -Скільки було цікавих зустрі чей на далеких шляхах! На Оде щині зустрілась бабця 102 ро- расі, сидячи разом із батьками. Мені було тоді не повних вісім років. І ось без ніякої причини мені стало нараз дуже лячно. Я з криком побігла в сад, а тоді в хату поцілило стрільно. Мої батьки згинули, хата згоріла. Звідкіля знала я тоді, що мені грозить небезпека? Вибач, чи я сказала щось невластиве? Мені здавалося, що ти ... — — Нічого, нічого. Тобі, ма буть час висідати. Глорія стрибнула до виходу. Старий Бил сидів суворий і роз гублений. Щойно через декіль ка хвилин завважив він, що Глорія забула свою сіру папе рову течку і швидко простягнув по неї руку. Від першого дня, коли лише та жінка появилася на фабриці, вона заєдно щось писала, чи креслила в нотатни- ку- Наталя Тихонівна Осадча-Яната учена-ботанік, член-кореспондент УВАН. ків, жвава і рухлива. Зналась на рослинах, але берегла таємниці, та проте їх видали бабині роди чі, показавши деякі з рослин, що їх уживала знахарка. Місь кий лікар розповів, як бабця колись травами вилікувала від бешихи його попередника — лікаря, який сам ніяк не міг ви лікуватися. А то колись бабцю заарештували за „незаконне лі кування “, а вона вилікувала я- кесь начальство і її пустили з тюрми. За вікнами Іст-Рівер, а ми хо димо росяними травами з зна харками і вишукуємо зілля... ми їздимо підводами з села до се ла до села... нам розповідають в якому зіллі треба скупати ди тину, щоб не було жовтячки... Наталя Тихонівна показує — Цікаво, що воно таке? Го, го! Тут же ж ціла фабрика! Бос, дівчата, а ось лише сама рука. Сильна робітникова рука. Наче не мальована, а дійсна! На кож ному малюнку слідний поспіх, незакінченість, але кожен із них чітко підписаний з датою та назвою. Тут лише очі та чоло. Ага, це очі тієї італійки. Справ ді гарні очі. А це ... — Бил на трапив на свій портрет і знеру хомів. Він був намальований так, як звичайно сидів за сто лом у кофитерії і подібність бу ла більш ніж яскрава. Все ха рактеристичне для його облич чя було сконцентроване в очах і чолі під старою заялозеною шапкою. Погляд був спрямова ний в одну точку, якої, власне, не було зовсім, у те „ніщо“, в яке він заєдно був задивлеіний. Але все це не прикувало до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
