Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Чи йдете з часом ? Нещодавно прочитала я, що заст. президента і бувший по садник Ню йорку одружились. Оба активні, старші панове, за взяті політики, а жінки їх — молоді красуні, що тільки що перейшли двадцятку. Пригадалось мені зі шкільних часів, яке то розворушення ви кликала колись у сьомій клясі вістка, що Анночка йде заміж і перестане вчитися. Всі ми були перейняті тією подією: Анноч ка — товаришка спільної лавки, стане жінкою нашого господа ря кляси, а йому вже близько сорок літ! Скільки ця подія викликала була міркувань у світі смотри- ків! Наш господар кляси ніяк не підходив під взір уявленого “молодого”, стрункого, з ку черявою чуприною хлопця. То ді мені не були відомі мотиви мужчини в середньому віці, що шукає можливосте відмоло дження по найменшій лінії опо ру. Не знали ми, що середній вік небезпечний тим, що пси хічне вичерпання загороджує доступ свіжого струму життя. Коли тому не протиставитись, то бистрі води того дня попли вуть попри, почнеться життя минулим — початок старости. Правда, цей спосіб відмоло дження не кожен може спробу вати. Він найбільш яскравий, хоч не завжди успішний. Але мені хотілось би сказати пану — З Тексас? Ні, я приїхала з Европи, зовсім недавно. Це пер ше місце в якому я улаштува лася на роботу. А Тексас це пів денний стейт Америки. — Правильно. Ти вже колись раніше працювала в ткальні? — Так! Останніх шість років. — Як тебе звати? — На моїй батьківщині кли кали мене Славою. Це те саме, що Глорія. Бил відійшов. — Старіюся, — сказав він до себе та .попрямував до кофите- рії, бо саме гудок сповіщав сні дання. Пливли дні, відміряні та од накові. Сидячи раз за обідом Бил чомусь оглянувся. Глорія сиділа при сусідньому столі й їхні погляди зустрілися з со бою на одну коротку мить. І то ді він уже не сумнівався: вона радникові, що його майже що дня стрічаю, щоб не жив тільки споминами своїх авансів і успі шних судових процесів, а рад ше вивчав англійську мову. Він був колись дуже інтересний і поступовий — умів цікаво вис- казатись до кожного питання дня. Не можу йому порадити приставати з молодими дівча тами. У нього дуже симпатич на жінка і вже ради неї пови нен він зясувати собі, що життя йде вперед і ні йому, ні нікому другому не вільно застрягати в особистому минулому, яке б воно не було й блискуче. А що з жінками? Найкраще тим, що мають діти. Вони си лою факту мусять себе прино- ровити до життя, яке входить у хату вікном і дверима. Правда, є мами “оригінальні”, що зами кають очі і вуха на все нове. Не хочуть признати того, що су часна доба може мати добрий вплив на молодь. І що варто і їй самій те зрозуміти. Вони бі дні — життя піде понад їх го ловами, а вони зостануться самі і згіркн'ілі. Але вже нема гірших типів, як такі жіночі “радники” Чи не смішна така жінка, що жадає для себе пошани при фабрич ному станку тільки тому, що вона була колись у минулому “панею меценасовою”? Ніяк не годна зрозуміти, що заслуги її мужа, або її власні тут не да- знала його тайну. Проте зразу Билові на допомогу прийшов услужкий, здоровий, людський розум: — Вона ж з Европи. Про Тексас напевно лише колись чула, може й читала, а про мене не могла ж мати найменшого уявлення. Дурниці мені вер зуться. Знову минуло споро часу. Глорія змінила мешкання і тепер їздила з Билом у одному напрямі підземною залізнич- кою. Вони, значить, жили десь у сусідніх кварталах. Говорити з нею було дуже цікаво. Бил швидко переконався, що він ще ніколи не мав кращого товари ша. Вона була дуже тиха, але на велике диво вміла завжди знайти розумну відповідь на Билове питання. Старий уже більше не боявся її. Зовсім нав- ють їй товариського чи суспіль ного авторитету. Минулося! Треба викресати з себе нову енергію. Здобути собі признан ня, приятелів, приклонників но вою працею, новими здобутка ми. Це неважно, що теперішнє наше окруження зовсім інакше. Проте воно скоро зміркує й оцінить справжнє товариське вироблення, навіть не знаючи нічого про походження чи ос віту своєї товаришки праці. Людина, що живе минулим, стає нецікавою для круга зна йомих. Тільки живучи в часі і з часом, розвиваємось і йдемо вперед. Шукаймо дороги до то го! І. Б. --------- «+ ««»► » --------- ПРЕДСТАВНИЦЯ ІРО ВІДВІДУЄ НОВОПРИБУЛИХ Міс Валерія В. Паллінг, що працю вала в ІРО в Німеччині, зєднала собі признання й симпатію українських кругів, що бачили в ній свою прия тельку. В літніх місяцях ц. р. міс Пал лінг побувала в Злучених Державах, де й відвідала ряд українських ново прибулих родин, що їх знала давні ше. Своїм щирим відношенням та му дрою порадою вона внесла багато тепла в їхню емігранську дійсність. Оцею своєю поведінкою вона дока зала, як глибоко й основно розуміє вона своє покликання суспільної пра цівниці. паки. Він якось добре почував ся в її присутності. Вона вміла створювати біля себе атмосфе ру довіря та спокою, а це для Била значило більше, як хтоне- будь міг собі уявити. Одного дня ішов зливний дощ, коли робітники залишали фабрику. Суконка Глорії була місцями таки добре волога, ко ли вона, важко дихаючи, присі ла в залізничці біля Била. Бил держав у руці зелену яворову гілку з крилатками — насінням. Діти, мабуть, покинули тут цю гілку, вертаючись із школи. Глорія смикнула за одну кри латку та вилущила насінинку на долоню. — Про що думаєш? — запи тався старий, а його розумні очі посміхнулися приязно зпід втомлених повік. — Дивись, яка вона малень- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
