Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Дітки засіли до підвечірку. Посередині виховниця п. В. Шпаківська Іменини у Садку Дитячий садок комітету „Мати й Дитина” існує в Филаделфії вже від лютого ц. р. Оснований у переходово му захисті для вдів, перенісся після закриття захисту на самостійне меш кання при 1735 Н. 7-ма вулиця. Тут гуртує він 10-15 дітей довколишніх українців. Міститься в окремому бу диночку з подвірям, де діти прово дять майже ввесь день на вільному воздусі. Виховницею садку є довго літня вчителька Віра Шпаківська, а завідує садком лікарка д-р Олена Од- рина. Господинею є старенька мати, п. Шпаківської, яку діти кличуть „ба бусею’’ Садок є самостійним почином цих трьох жінок під наглядом комі тету „Мати й Дитина”. Завдяки відда ній праці їх, гурток дітей зростає й розвивається у рідній атмосфері. По даємо нижче образочок з життя са дочку. У дитячому садку Комітету „Мати й Дитина“ у Филаделфії є звичай відмічати іменини чи уродини кожної дитини. З „легкої руки“ Шурика Зін- ченка, що в день його трьохріч- чя пішли до нього додому (Б'ІН у той день -не був у садочку, бо тато не мав праці), всі десять дітей, разом із виховницею, привітали його й кожний поніс дарунок — гарно зроблений пакунок із цукорками чи чеко- лядками, а 'інші з помаранчами, чи яблучками, чи грушками, а пані з коліровими кредками і зшитком до малювання (всі па- (Продовження зі Сторони 4-ої) Між буковинцями ще сього дні збереглося ткацтво і стар ші жінки тчуть килими, торби ни, налавники і подібне з до- мопряденої і крашеної вовни. Селянство все було великим консерватором своїх прадідів ських звичаїв. В Канаді україн ські поселенці задержували свої традиції з великою поша ною, бо це було щось близь кого їх душі. Рокові свята, празники, весілля, хрестини і похорони відбувалися за на роднім звичаєм. Тепер наше становище в Ка наді зовсім інакше. Українські господарства поступові і на скрізь взірцеві. У торговлі і промислі українці не лишають ся позаду. Українська молодь має пересічно середню освіту, Куночки виготовляли в садку й ' за рахунок його) — відбулося вже кілька таких свят у самому садочку. В такий день „білочка приносить нам“ особливо смашний обід, a nQ обіді ви ховниця оголошує дітям, що сьогодні Олег, чи Вітя чи Ле ся має 3 чи 5 років, вітає його сама, бажає бути великим, чем ним, розумним і справжнім українцем чи українкою й да рує цукорки й якесь „приладдя до роботи", а пані доктор (за відувачка садка) теж вітає й дарує „коштовнішу" річ. За тим вітають усі діти, а іменник частує всіх цукорками. Та найпишніше свято було в а сотні осіб із університетськи ми дипломами вибились на са мостійні професії або наукові степені. У політичній ділянці українці мають своїх послів і спікера. У ділянці духовій і культурно-освітній українці в Канаді теж мають що показати — пишні храми, численні паро- хії, виховні інститути і зразково ведені світські організації. Шістьдесять літ ділить нас ВІД'ТІЄЇ хвилини, коли перший українець станув на канадій- ській землі. Це був нікому не відомий “галішен”, яким по- горджували. А сьогодні вітає його ювілей премієр Канади, модель його першої хати вклю чили в музей Канади на Елк Ай- ленд а виставку творів народ нього мистецтва показали в Державній Галерії в Оттаві. Юри Я., що мешкає у тому ж будинку, де й садочок. Секрету до обіду не вдалося втримати! Прокинувся Юра, а на столику біля ліжка у нього стереоскоп — апарат, що через нього можна бачити чудесні колірові картинки (вірніше фі гурки) — дарунок від мами. Ясно, що він приніс це до са дочку і сказав, чому він це о- держав. Блискавично виструнчились на подвірї садку 12 стільців, а на них дуже чемно сіли всі діт- • ки і з захопленням перегляну ли „Червону шапочку", „Дів чинку у трьох ведмедів“, а ще три фільми лишили з жалем „на потім" — пані казала їм, що нараз забагато, очі заболять. Шкода було дітям, а пані шко да, що такі чудові образки — не українські. Якби добре було мати такі фільми-ілюстрації до наших казок! Та сумувати довго не довело ся: не встигла пані відповісти на питання дівчаток, звісно ви словлене пошепки: „Чому ми не вітаємо Юри?“ ----„Буде мо вітати за обідом!“ Пакунок для Юри з Канади від приятелів мами! Надзвичайною цікавістю го рять всі оченята, поки розвя- зують пакунок і одностайний викрик захоплення: „Залізни ця! Паротяг! Вагони! А ось рей ки! Й ключик! Рухається!“ Враз стільці стали колом, на .них дітки з головками, витяг нутими до підлоги, а там рейки колом, по них бігає па ротяг, а з комина летять „справ ПРО УКРАЇНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ В КАНАДІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
