Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Савеля Стечишин Про українське поселення в Канаді Велика жажда на землю, ви несена з рідного краю, спряму вала українських поселенців до степових провінцій Манітоби, Саскачевану й Альберти, де бу ли величезні простори доброї, врожайної землі й ліса нагно єного віками листям. Фарму (гомстед) можна було набути за десять долярів з тією вимо гою, що власник має на ній роз- господаритися. Звичайно одно- сельчане забирали “гомстеди” близько себе і ще стягали сво яків і знайомих зі свого або су сіднього села. В Канаді нині маємо густо заселені околиці односельчанами або з близьких сіл Борщівщини, Городенщи- ни, Сокальтцини, Теребовель- іцини, Косівщини та інших по вітів і містечок з Галичини. Бу ковинці і придніпрянці теж тво рили свої округи. В Канаді мо жна дуже часто здибати місце ві назви містечка, пошти, шко ли або околиці як Косів, Коло мия, Стрий, Городенка, Борщів, Тернопіль, Сокаль, Збараж, і тп. Канадійські шовіністи на віть затривожилися таким ма совим скупченням чужих Кана ді європейців, добачуючи в тім можливість витворення непри ступних баз із чужою мовою і культурою, до яких асиміляція не зможе дібратися. Та вже бу ло запізно. З кожним роком українські поселення зростали. І саме те скупчення вийшло на велике добро українців у Кана ді. Поселенці себе розуміли, взаїмно собі помагали, піддер жували на дусі, дружили своїх дітей зі своїми і зберігали усі форми свого життя за народні- ми звичаями. Тяжко жилося першим піоні- рам на початках. Не було по трібних харчів, ані господарсь ких конечностей, ані залізниці, тільки чорна земля і ліс, які ви магали мозольної праці. Уся родина, чоловік, жінка і діти, спорядивши собі яму на меш кання, побудувавши глиняну піч на дворі, корчували ліси, рискалями копали землю на го род і поле. Живилися чим хто міг, картоплею, як мали, хлібом із дешевої гірковатої муки і де якою дичиною, як удалося зло вити. Весною діти вишукували гнізда диких качок і визбиру вали яйця. Взимку чоловік ли шав родину і мандрував десят ки а то й сотні миль пущею до великого міста, щоб придбати кілька долярів на воли, плуг та інші господарські потреби. Ве сною вертався снігами й боло тами до свого дому. А коли на трапив на добру працю, то ли шався довше. Тоді господар ство з примітивними засобами спадало виключно на жінку й діти. Жінка не знала, що таке відпочинок. Діти родилися і хворіли. Лі'карської опіки не було. В тодішніх обставинах не могло бути й мови про якусь культурну й освітну ділянку життя. Світогляд поселенців зосереджувався на життєвих конечностях — хата, поле і хліб. Шкіл не було. Виїжджаю чи в світ деякі імігранти навіть не вміли читати і писати. Мало хто знав, з якого народу похо дить і називали себе русинами, галичанками, австріяками. Сло во “українець” було мало зна не, або й зовсім незнане. Ан глійці дивилися на тих перших поселенців з погордою. Самі назви “рутени або ґалішени” означували якусь низьку поро ду людей в очах англійців. Мо лодь соромилася свого похо дження. Сьогодні тяжко зрозу міти, які душевні муки пере живали перші поселенці. Кана да була цілком чужою для українця — мовою, звичаями.і світоглядом. Та велика відвага і працьовитість гартували жит тя. “Така вже Воля Божа, що буде то буде”, потішали себе піоніри. Українці винесли з рідного краю господарську традицію, глибоку релігійність, привязан- ня до свого побуту і звичаїв і на тім розбудовували своє жит тя в Канаді. Господарська куль тура і будівництво з рідного села знайшли своє примінення в Канаді. Українські колонії ціл ком відрізнювалися від інших своїми будівлями. Старокраева хата з двома кімнатами, сіньми і ґанком, поліплена внутрі й на зовні глиною, вибілена вапном, обведена довкруги призьбою, дах покритий муравою або сніпками, нагадувала рідне се ло. Так було скрізь по україн ських господарствах. Засадни- чої різниці між хатами не було, хіба тільки у малих дрібницях, що вказували, хто з якого пові ту походить. Обстановка в хаті старокра- єва — великий стіл, лавки дов круги, намисник, ліжко з пери ною і горою подушок, на стінах образи святих, затикані зіллям. Тільки модерна залізна піч в кутку відрізнювала канадійську хату. Бували хати, що мали з- будовану глиняну піч у кутку, подібно як на селі. Та здебіль шого таку піч ставили надворі, де пекли тижнево великі бохон- ці хліба. Деяку посуду як ма кітра, нецки, горщики та інше привезено до Канади. Інші гос подарські речі як ступа, жорна спорудили вже в Канаді. На дворі скрізь була криниця з жу равлем. Селянська ноша в якій при їхали поселенці до Канади дов го не видержала. В Канаді така ноша не відповідала і неї соро милися. Молодше покоління і чоловіки ще на початках пере брали ^ міську ношу. Тільки старші жінки вперто зберігали стрій рідного села, замінюючи з практичности вишивану со рочку на домошиту блюзку. Ще й сьогодні можна бачити в українських околицях старших жіно.к убраних у широкі спід ниці, запаски і старокраєві ша- лянові хустки. Дещо з того привезено ще з рідного краю. Між буковинками більше ніж між галичанками зберігся на родній стрій. Мабуть буковинці більш консервативні й дбайли ві до свого, бо вже в Канаді бу ковинки залюбки вишивали со рочки собі й дітям. Ще сього дні бабусі вбирають повний на родній стрій включно з “кипта- рем” і завоєм на голову до цер кви в неділю і свята. В неод- них домах між галичанами збе реглися повні народні строї, але бабусі не хочуть з ними проща тися і тримають у пошанівку на смерть. За ніякі гроші їх не від пустять. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
