Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Дітки засіли до підвечірку. Посередині виховниця п. В. Шпаківська Іменини у Садку Дитячий садок комітету „Мати й Дитина” існує в Филаделфії вже від лютого ц. р. Оснований у переходово му захисті для вдів, перенісся після закриття захисту на самостійне меш кання при 1735 Н. 7-ма вулиця. Тут гуртує він 10-15 дітей довколишніх українців. Міститься в окремому бу диночку з подвірям, де діти прово дять майже ввесь день на вільному воздусі. Виховницею садку є довго літня вчителька Віра Шпаківська, а завідує садком лікарка д-р Олена Од- рина. Господинею є старенька мати, п. Шпаківської, яку діти кличуть „ба бусею’’ Садок є самостійним почином цих трьох жінок під наглядом комі тету „Мати й Дитина”. Завдяки відда ній праці їх, гурток дітей зростає й розвивається у рідній атмосфері. По даємо нижче образочок з життя са дочку. У дитячому садку Комітету „Мати й Дитина“ у Филаделфії є звичай відмічати іменини чи уродини кожної дитини. З „легкої руки“ Шурика Зін- ченка, що в день його трьохріч- чя пішли до нього додому (Б'ІН у той день -не був у садочку, бо тато не мав праці), всі десять дітей, разом із виховницею, привітали його й кожний поніс дарунок — гарно зроблений пакунок із цукорками чи чеко- лядками, а 'інші з помаранчами, чи яблучками, чи грушками, а пані з коліровими кредками і зшитком до малювання (всі па- (Продовження зі Сторони 4-ої) Між буковинцями ще сього дні збереглося ткацтво і стар ші жінки тчуть килими, торби ни, налавники і подібне з до- мопряденої і крашеної вовни. Селянство все було великим консерватором своїх прадідів ських звичаїв. В Канаді україн ські поселенці задержували свої традиції з великою поша ною, бо це було щось близь кого їх душі. Рокові свята, празники, весілля, хрестини і похорони відбувалися за на роднім звичаєм. Тепер наше становище в Ка наді зовсім інакше. Українські господарства поступові і на скрізь взірцеві. У торговлі і промислі українці не лишають ся позаду. Українська молодь має пересічно середню освіту, Куночки виготовляли в садку й ' за рахунок його) — відбулося вже кілька таких свят у самому садочку. В такий день „білочка приносить нам“ особливо смашний обід, a nQ обіді ви ховниця оголошує дітям, що сьогодні Олег, чи Вітя чи Ле ся має 3 чи 5 років, вітає його сама, бажає бути великим, чем ним, розумним і справжнім українцем чи українкою й да рує цукорки й якесь „приладдя до роботи", а пані доктор (за відувачка садка) теж вітає й дарує „коштовнішу" річ. За тим вітають усі діти, а іменник частує всіх цукорками. Та найпишніше свято було в а сотні осіб із університетськи ми дипломами вибились на са мостійні професії або наукові степені. У політичній ділянці українці мають своїх послів і спікера. У ділянці духовій і культурно-освітній українці в Канаді теж мають що показати — пишні храми, численні паро- хії, виховні інститути і зразково ведені світські організації. Шістьдесять літ ділить нас ВІД'ТІЄЇ хвилини, коли перший українець станув на канадій- ській землі. Це був нікому не відомий “галішен”, яким по- горджували. А сьогодні вітає його ювілей премієр Канади, модель його першої хати вклю чили в музей Канади на Елк Ай- ленд а виставку творів народ нього мистецтва показали в Державній Галерії в Оттаві. Юри Я., що мешкає у тому ж будинку, де й садочок. Секрету до обіду не вдалося втримати! Прокинувся Юра, а на столику біля ліжка у нього стереоскоп — апарат, що через нього можна бачити чудесні колірові картинки (вірніше фі гурки) — дарунок від мами. Ясно, що він приніс це до са дочку і сказав, чому він це о- держав. Блискавично виструнчились на подвірї садку 12 стільців, а на них дуже чемно сіли всі діт- • ки і з захопленням перегляну ли „Червону шапочку", „Дів чинку у трьох ведмедів“, а ще три фільми лишили з жалем „на потім" — пані казала їм, що нараз забагато, очі заболять. Шкода було дітям, а пані шко да, що такі чудові образки — не українські. Якби добре було мати такі фільми-ілюстрації до наших казок! Та сумувати довго не довело ся: не встигла пані відповісти на питання дівчаток, звісно ви словлене пошепки: „Чому ми не вітаємо Юри?“ ----„Буде мо вітати за обідом!“ Пакунок для Юри з Канади від приятелів мами! Надзвичайною цікавістю го рять всі оченята, поки розвя- зують пакунок і одностайний викрик захоплення: „Залізни ця! Паротяг! Вагони! А ось рей ки! Й ключик! Рухається!“ Враз стільці стали колом, на .них дітки з головками, витяг нутими до підлоги, а там рейки колом, по них бігає па ротяг, а з комина летять „справ ПРО УКРАЇНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ В КАНАДІ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
