Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Савеля Стечишин Про українське поселення в Канаді Велика жажда на землю, ви несена з рідного краю, спряму вала українських поселенців до степових провінцій Манітоби, Саскачевану й Альберти, де бу ли величезні простори доброї, врожайної землі й ліса нагно єного віками листям. Фарму (гомстед) можна було набути за десять долярів з тією вимо гою, що власник має на ній роз- господаритися. Звичайно одно- сельчане забирали “гомстеди” близько себе і ще стягали сво яків і знайомих зі свого або су сіднього села. В Канаді нині маємо густо заселені околиці односельчанами або з близьких сіл Борщівщини, Городенщи- ни, Сокальтцини, Теребовель- іцини, Косівщини та інших по вітів і містечок з Галичини. Бу ковинці і придніпрянці теж тво рили свої округи. В Канаді мо жна дуже часто здибати місце ві назви містечка, пошти, шко ли або околиці як Косів, Коло мия, Стрий, Городенка, Борщів, Тернопіль, Сокаль, Збараж, і тп. Канадійські шовіністи на віть затривожилися таким ма совим скупченням чужих Кана ді європейців, добачуючи в тім можливість витворення непри ступних баз із чужою мовою і культурою, до яких асиміляція не зможе дібратися. Та вже бу ло запізно. З кожним роком українські поселення зростали. І саме те скупчення вийшло на велике добро українців у Кана ді. Поселенці себе розуміли, взаїмно собі помагали, піддер жували на дусі, дружили своїх дітей зі своїми і зберігали усі форми свого життя за народні- ми звичаями. Тяжко жилося першим піоні- рам на початках. Не було по трібних харчів, ані господарсь ких конечностей, ані залізниці, тільки чорна земля і ліс, які ви магали мозольної праці. Уся родина, чоловік, жінка і діти, спорядивши собі яму на меш кання, побудувавши глиняну піч на дворі, корчували ліси, рискалями копали землю на го род і поле. Живилися чим хто міг, картоплею, як мали, хлібом із дешевої гірковатої муки і де якою дичиною, як удалося зло вити. Весною діти вишукували гнізда диких качок і визбиру вали яйця. Взимку чоловік ли шав родину і мандрував десят ки а то й сотні миль пущею до великого міста, щоб придбати кілька долярів на воли, плуг та інші господарські потреби. Ве сною вертався снігами й боло тами до свого дому. А коли на трапив на добру працю, то ли шався довше. Тоді господар ство з примітивними засобами спадало виключно на жінку й діти. Жінка не знала, що таке відпочинок. Діти родилися і хворіли. Лі'карської опіки не було. В тодішніх обставинах не могло бути й мови про якусь культурну й освітну ділянку життя. Світогляд поселенців зосереджувався на життєвих конечностях — хата, поле і хліб. Шкіл не було. Виїжджаю чи в світ деякі імігранти навіть не вміли читати і писати. Мало хто знав, з якого народу похо дить і називали себе русинами, галичанками, австріяками. Сло во “українець” було мало зна не, або й зовсім незнане. Ан глійці дивилися на тих перших поселенців з погордою. Самі назви “рутени або ґалішени” означували якусь низьку поро ду людей в очах англійців. Мо лодь соромилася свого похо дження. Сьогодні тяжко зрозу міти, які душевні муки пере живали перші поселенці. Кана да була цілком чужою для українця — мовою, звичаями.і світоглядом. Та велика відвага і працьовитість гартували жит тя. “Така вже Воля Божа, що буде то буде”, потішали себе піоніри. Українці винесли з рідного краю господарську традицію, глибоку релігійність, привязан- ня до свого побуту і звичаїв і на тім розбудовували своє жит тя в Канаді. Господарська куль тура і будівництво з рідного села знайшли своє примінення в Канаді. Українські колонії ціл ком відрізнювалися від інших своїми будівлями. Старокраева хата з двома кімнатами, сіньми і ґанком, поліплена внутрі й на зовні глиною, вибілена вапном, обведена довкруги призьбою, дах покритий муравою або сніпками, нагадувала рідне се ло. Так було скрізь по україн ських господарствах. Засадни- чої різниці між хатами не було, хіба тільки у малих дрібницях, що вказували, хто з якого пові ту походить. Обстановка в хаті старокра- єва — великий стіл, лавки дов круги, намисник, ліжко з пери ною і горою подушок, на стінах образи святих, затикані зіллям. Тільки модерна залізна піч в кутку відрізнювала канадійську хату. Бували хати, що мали з- будовану глиняну піч у кутку, подібно як на селі. Та здебіль шого таку піч ставили надворі, де пекли тижнево великі бохон- ці хліба. Деяку посуду як ма кітра, нецки, горщики та інше привезено до Канади. Інші гос подарські речі як ступа, жорна спорудили вже в Канаді. На дворі скрізь була криниця з жу равлем. Селянська ноша в якій при їхали поселенці до Канади дов го не видержала. В Канаді така ноша не відповідала і неї соро милися. Молодше покоління і чоловіки ще на початках пере брали ^ міську ношу. Тільки старші жінки вперто зберігали стрій рідного села, замінюючи з практичности вишивану со рочку на домошиту блюзку. Ще й сьогодні можна бачити в українських околицях старших жіно.к убраних у широкі спід ниці, запаски і старокраєві ша- лянові хустки. Дещо з того привезено ще з рідного краю. Між буковинками більше ніж між галичанками зберігся на родній стрій. Мабуть буковинці більш консервативні й дбайли ві до свого, бо вже в Канаді бу ковинки залюбки вишивали со рочки собі й дітям. Ще сього дні бабусі вбирають повний на родній стрій включно з “кипта- рем” і завоєм на голову до цер кви в неділю і свята. В неод- них домах між галичанами збе реглися повні народні строї, але бабусі не хочуть з ними проща тися і тримають у пошанівку на смерть. За ніякі гроші їх не від пустять. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
