Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Відійшла учасниця визвольних змагань Нещодавно вразило всіх повідом лення про те, що в Ню Йорку упоко їлася в лікарні Олександра Олексіївна Сперанська-Рибачук. Вичислені вій ськові відзнаки та численні вінці, а поміж ними й один від Президента Української Народної Республіки, за свідчили високу шану, що її зазнало життя й остання дорога Покійної. Та й без цього великий гурт при ятелів знав і цінив пані Лесю. ЇЇ тиха вдача не любила розголосу і не вміла пригадувати своїх заслуг. Тому й ши рокий загал не знав життєвого шля ху пані Лесі і якби не історична ко нечність прослідити учасників наших визвольних змагань, то й не дізнався би* про те й тепер. Та її участь у ви звольних змаганнях така замітна, що заслуговує на окрему студію. Леся Сперанська народилась 31. травня 1896 р. у Києві. Тут закін чила жіночу приватну гімназію, вищі жіночі курси і курси сестер-жаліб- ниць. Український зрив у 1917 р. за хоплює її враз із ріднею і ставить у перші ряди національно свідомої мо лоді. Враз із братом Сергієм вона зго лошується до української армії й пер ша її праця медсестри проходить на броневику Київ — Ірпень, яким коман дував її брат-сотник. Та це тільки по чаток. Вона сягає за труднішими зав даннями. Між кватирою Гол. Отамана й повстанчими штабами Київщини й Волині треба наладнати звязок. Моло денька Леся переходить пять разів фронтову лінію, виминаючи зручно чужі скупчення. Коли вже цей звязок став непотрібний, вона все ж не вихо дить із лав. У містечку Чуднові біля Житомира вона удвох із лікаркою Ва лентиною Дуніковською створюють медосередок для тифозно хворих. Тут під покришкою лікування вони пере ховують вояків, переслідуваних боль- шевицькою ЧК. Поміж ними було ба гато галичан, що вирятувались у та кий спосіб. За цю жертвенну працю й нагороджує команда УГА молоду Лесю хрестом Української Галицької Армії. Для нашої молодої держави прихо дять все важчі удари. Українська ар мія йде на чужину. Молода Леся зали шає рідну землю та вже не сама. Вона знайшла вірного товариша життя в полк. Миколі Рибачуку, з яким по вінчалась у 1921 р. Перед ним ще дру гий зимовий похід, в який благосло вила його молода дружина. По пово роті починається життя еміграції. Та недовго затримується подружжя Ри- бачуків у таборах Каліш і Щипіорно. Вони переїздять до села Великого Мидзка (Костопільщина), де полк. Рибачук стає на лісову працю. Тут молода пані Леся вперше зустрічаєть ся з українським селом, що живе в ти- шині своїм окремим життям. З усім молодечим запалом починає подруж жя Рибачуків працювати над сільсь кою молоддю. Враз із місцевим свя щеником протоєреєм Іваном Карвов- ським та пані-маткою Валерією Іва нівною розгортається праця в церков ному братстві й уже після кількох літ село зміняє своє обличчя. Згодом по стає приватна українська школа для дітей побережників, і пані Леся при- щіплює дітворі основне поняття про рідний край. Та враз зміняється положення, коли уряд УНР послав частину наших стар шин на військові студії „контрактови ми” до польського війська. Здавалось би, що в північній Августовській пущі (м. Сувалки) пані Леся відірвана від рідного пня навіки. Та її невтомна енергія і „добром налите серце” знай-, ціло примінення. Поблизу Сувалок в кол. Плотична жила група колишніх вояків армії УНР. Пані Леся заопіку валась зараз же їхніми родинами і да ла почин до „хати козака” в Плотич- ній, де постав дитячий хор і танковий гурток. Своїм коштом посилає ді тей до українських шкіл в Галичині, „щоб надихались рідним повітрям” Життя заточенки-українки пані Леся наповнила вщерть українським змі стом, відвідуючи щороку в літній порі українські осередки. Вибух другої світової війни вири ває подружжя Рибачуків із заточення. Після короткої мандрівки через Пере- ворськ і Краків, пані Леся виїжджає з чоловіком у давно вимріяну подо рож. Без перепустки й дозволу доби вається до Києва, зруйнованого й о- купованого та такого рідного і близь кого. Поклонившись зруйнованій у се редині св. Софії, подружжя Рибачу ків кидається у вир громадської праці. Пані Леся, вірна своєму покликанню, бере участь в організації Українського Червоного Хреста, де стає на чолі від ділу суспільної праці. Починається на пружена допомогова праця українсь ким полоненим, що їх тоді морив го лод, холод та тиф.Це не було легке завдання й недовго проводилось, бо вже в лютому 1942 гестапо виаре- штовує ввесь провід УЧХ, а з ним і пані Лесю. Після декількох місяців звільнено її враз із частиною прово ду. Та пані Лесю ця „пересторога” не злякала. В тісному гурті вона веде допомогову працю далі. Ішло тепер головно про збереження людей від вивозу та випровадження „загроже- них” із Києва. Та на початку 1943 пані Леся враз із чоловіком знову попа дають у руки гестапо і тільки щасли вий припадок звільняє їх із цього пекла. Знову почалися роки скитання. Пані Леся вже втомлена переходами і пі клуванням про доростаючі дочки. В pp. 1945-47 вона веде в Баварії в с. Франкенгофен жіночу кравецьку май стерню, що обслуговує безкоштовно свою українську громаду. По роках скитальщини прийшов ви їзд на вільну землю Вашингтона. Не довго тішилась пані Леся новим захи стом. Нечайно підкралась невмолима недуга і скосила її в силі віку. До кін ця своїх днів зберегла свіжість думки та жертвенність. Останнім її ділом у лікарні було — подарувати для біб ліотеки лікарні „Бельвю” Історію У- країни Грушевського, а для гол. лі каря Ґреґорі „Україна Двадцятого Сторіччя” професора А. Маннінга по англійськи. На тиждень перед смер тю передала вона це йому дрижа чими руками. Оттак покійна пані Леся до остан ніх днів своїх стояла на сторожі сла ви свого народу. Вмираючи, памя- тала про нього, як справжній вояк. Поховали пані Лесю в Ню Йорку на цвинтарі „Оливна Гора” у травні 1951 року. НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ НТШ У КАНАДІ У другій науковій конференції НТШ, що відбулась на початку ве ресня в Торонто, виступила д-р Ніна Синявська з науковою доповіддю: Складні силікати та процеси каолі нізації (звітрювання). ВІД СКРИПКИ ДО СКРИПКИ (Докінчення зі стор. 7) бровільна служба мисткині лю дям у терпінні. “У хвилині, коли входите се ред хворих, треба миттю збаг нути їх умовий і фізичний стан щоб підійти під їх смак. Музи ка має відкрити їм обрії і скрі пити їх волю ” Мисткиня живе в Ню Йорку і працює над своїм талантом. її маленьке мешкання в Бруклині часто гуртує українських мист- ців. Окрім музики в неї ще од не маленьке замилування. Це — варити й пекти. Вона збирає добрі приписи, щоб могла вго щати своїх приятелів. JI. Б. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
