Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2019 погибелі‚ полють молоді сходи. — « Ще тумани сиві не зійшли з полів‚ на ко лгоспній ниві чути дружний спів», — наспівує старенька‚ втираючи вогкі очі. — То була така собі «вільна» панщина. У сі людські й наші поля розорали‚ а кожному двору виділили по пйитнайцить - двайцьить сотин‚ ніби справедливо розділивши‚ щоб не було ні багатих‚ ні бідних. Хто упиравсьи‚ того на Сибір вивезли‚ на білі ведмеді. Ми втрималисьи . К оваля‚ як казали‚ розкуркулили‚ але він був тут потрібен. І коли півсела виселяли на оп устілі села в інші області‚ теж не зачепили. Чому виселяли? Бо село помагало упістам‚ ага‚ українській повстанській армії‚ що бороласьи з підпілля. То все треба було пережити‚ хоч не раз можна було й житьи позбутисьи. Може‚ й жию так довго‚ щоб бути свідко м тому всьому‚ бо в школ ах діти вчилисьи іншої історії. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір. с. Удачне, Сталінська (тепер Донецька) область, 1932 р . Не думала вона дожити до тих часів‚ що постане незалежна Україн а‚ а таки дожила. — Господи‚ дякую‚ що дожила‚ — молилася й приповідала‚ з радости обливаючись слізьми‚ — розпалися кайдани... Тепер аби лише проводирів добрих дістати й зацвіте наша калина... І от чекаю я ту калину та й чекаю‚ а тим часом чую‚ що в селі розпайовуют зем лю‚ ліси‚ сіножаті. Дехто по кілька ділянок привласнив під будівництво‚ особливо ті‚ що були ближче до сільської влади. А про мене ніхто й не згадав‚ бо то‚ видите‚ вже колгоспні землі розпайовували. Мені не шкода‚ аби лиш ґаздували‚ мої два метри землі ме не не минуть. Але де справедливість? Старенька виймає з шуфляди потріпаний зошит: — Отут маю списані всі наші колишні польи‚ сінокоси‚ тримаю для історії. А про всі влади на світі можу сказати‚ що всі вони однакові. Одні воюють аби загарбати ч уже‚ другі — аби розграбувати в себе‚ і так ведесьи. Німці нас убивали‚ руські ледви недорештили‚ а свої то вже винищьит зовсім‚ бо онде люди втікают за кордон від своїх же правителів - олігархів‚ чи як там їх. Поволі пустіють наші землі‚ а люд ніби того не в идит ‚ збиває статки « на потім » ‚ дітьом. А котрим дітьом‚ коли їх у селі на двох руках полічиш? Прости Господи‚ якщо не так щось кажу. Але як рота не розкрию‚ то ми серце пукне... Верховинчиха змахує сльозу зісохлою рукою‚ винувато всміхається й з її уст зриваєть ся не спів‚ а правдиве ридання: — А м и тую червону калину підіймемо... Не в силі продовжувати‚ вона зводить очі до неба: — Господи‚ не дай нам загинути... Любов Дмитришин - Часто ‚ Норт Порт‚ Флорида . Шановні читачі та дописувачі! Для швидшого отримання Ваших листів і вчасної реакції з боку редакції, просимо листи з питань доставки, зміни адреси та передплати журналу «Наше життя» писати на адресу: 203 Second Avenue, 5 th Floor, New York, NY, 10003 - 57 06 , або надсилайте на електронну пошту office @ unwla . org Листи з дописами, фотографіями, запитаннями про друк та ін. пишіть на адресу: 203 Second Avenue , 5 th Floor , New York , NY , 10003 - 5706 , або надсилайте на електронну пошту unwlaoutlife @ gmail . com ________________________________________________________________
Page load link
Go to Top