Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2016 WWW.UNWLA.ORG 19 В Національному музеї близько опери була надзвичайно цікава виставкa ікон та іконостасів з часів XVII і XVIII століття. Ми не могли обійти всі залі виставки, бо вже ледви тягнули ноги, тому були змушені вернутись до готелю, щоб трохи відпочити. В суботу наша група поїхала до Шевчен- ківського Гаю з кошичками, які для нас приготовила наша провідниця Ірина (пасочка, 2 крашанки в кошичку, накритім вишивкою). Ми приїхали до старовинної гуцульської церкви, де відбулася коротка відправа і священик покропив наші кошички. Тут ми зустріли Богдана родину, які після посвячення забрали нас до себе. Ввечір, повечерявши в “Пузатій Хаті”, ми повернулись до готелю. В неділю рано група пішла разом на Великодню Відправу у Домініканській церкві, яка була переповнена вщерть. По дорозі до церкви ми проходили коло ратуші і в той момент на вежі два чоловіки заграли на трубках святочний привіт. Під час відправи гарно співав хор, а замість проповіді священик прочитав Послання від Патріярха Святослава. Після відправи наша група мала спільний святочний сніданок в готелі, а тоді всі розійшлися. Дехто на зустріч з родиною, а інші проходились по місті. Всюди було багато народу, туристів, місцевих людей, і всі радісно вітали це велике свято. Нажаль, у східній частині країни наші воїни не святкували, а стояли на варті, захища- ючи країну від ворога. Який контраст, як сумно! На телебаченні показували, як наші доброволь- ці-жінки пекли паски, а молодь писала писанки, які потім передавали на фронт нашим воякам, щоб хоч трохи порадувати їх в цей тяжкий час. Пізно ввечір з нашої кімнати в готелі ми чули, як молодь співала “Червону Руту” і ще довго не йшла до своїх домівках на відпочинок. В понеділок був вільний день і ми рано пішли до церкви св. Андрія. Під час проповіді священик звернув увагу на те, щоб в цей Обливаний Понеділок мешканці, спеціяльно молодь, поводились розсудливо і поважно. (Видно, що в попередніх роках були випадки, коли молоді люди обливали прохожих туристів водою, а це спричиняло незадоволення). Май- же при кінці церкви з боку був малий престіл, до якого підходили люди молитися. Я підійшла ближче і прочитала на ньому напис – Молися за Україну! Це було дуже зворушливе! Ми пішли на площу Ринок, де від 12-ої години молодь обливалася водою і навіть мер міста Андрій Садовий вийшов до них і за звичаєм дав себе облити. Ввечір ми мали прощальну вечерю в ресторані “Галушко” на вул. Дудаєва, де нам пригравали два музиканти – грали всі наші улюблені пісні, а дехто з групи навіть потан- цював. Як заграли “Гуцулко Ксеню”, ми з Богданом не могли відмовитись від цього танґа. Одна з учасників нашої групи, Мирося Гил, яка є родом з Бережан, а також була в таборі Ландсгут як і Богдан, попросила його до танцю, і вони затанцювали вальс “Як з Бережан до Кадри”. Це був дуже приємний вечір, яким ми закінчили нашу поїздку до Львова і Карпат. В кінці хочу сказати кілька слів про програми на телебаченні. З того, що ми могли побачити, коли коротко були в кімнаті, є мало укр. програм. Є польська, німецька, російська і англійські передачі, а українських тільки дві – 5- й і 9-й канал. На одній програмі дівчата виводили гаївки й співали, були великодні привіти від Президента Порошенка, голови Верховної Ради Парубія, від митр. Філярета, та багатьох інших. Була патріотична рекляма про збройні сили України, оголошували вечір пісні “Від Весоловського до Ерка” 2 і 3 травня, показали храм в Харкові, який зробили діти з писанок їхньої роботи. Була програма, присвя- чена пам’яті Бориса Вознецького, колишнього директора мистецького музею на вул. Стефа- ника з нагоди 90-ліття від його народження. Це була рідкісна людина, яка великим зусиллям зберігала не тільки цей один музей, але інші важливі мистецькі пам’ятки і замки, які булиб пропали без його клопотання здобути фонди на збереження цих цінностей. Показали програму про місто Суми і про страшне занедбання міста, всюди бруд, сміття, страшні дороги. Для контрасту, була також розмова із завідуючим Личаківського цвинтаря, який розказував про відновлення доріг на цвинтарі, упорядкування деяких старих пам’ятників та ін. Приємно було побачити в місті зміни на краще, впорядковані парки і травники коло міських будівель, багато нових крамниць та відновлені і відмальовані старі історичні будин- ки в центрі міста. Дай Боже, щоб новий уряд країни більше дбав про добро народу, прозоро працював і позбувся корупції, яка ще панує. Ми не один раз в розмові з мешканцями Львова говорили їм, що всі мусять до цього причини- тись, щоб успішно побороти недоліки. Не можна опускати рук! Було приємно почути і деяких оптимістів, хоч їх було багато менше. Слава Україні! Героям Слава! Оксана Кузишин, членка 65-го Відділу СУА, Н. Дж.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
