Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2016 УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ - ОУН І УПА “КОЛИ ЛІС БУВ НАШ БАТЬКО” СПОГАДИ УПІСТКИ “ІРИНИ” – МАРІЇ ЛАБУНЬКИ На жаль, авторка своїх спогадів не мала щастя бачити надрукованими, бо далеко перед їх появою друком перенеслась 1996 у Божі засвіти, залишивши у глибокому смутку мужа д-ра Мирослава, дочку Ію і синів Олеся й Іка. Логічно, появу спогадів мав здійснити муж Мирослав. Але... по дорозі життя несподівано і передчасно переставився у Божу вічність, залишаючи спогади на робочому столі. Завдяки Богу діти подружжя Лабуньків – дочка і сини не викинули маминих спогадів на сміття, не тільки зберегли, але довели до появи друком. Звичайно, це не було легко. Була ще низка проблем, включно з коштами, які подолали. За це дітям велике, велике спасибі. Якщо я не помиляюсь, в цьому перед вів Іко, довершивши те, що не встиг батько, при повній і всесторонній підтримці старших: сестри Ії і брата Олеся. Процес до завершення спогадів і появи друком тривав довго. Спогади з’явились друком 2015 р. Хочу підкреслити, що з подружжям “Іриною“ і Мирослаом був близько знайомий з кінця 1940 і початку 1950-их років у Мюнхені, на Фіріхшулє і Бельґрадтштрасе, де ми жили, як одна велика родина, а згодом продовжили тут, у Ню Йорку. Завжди на великі річні свята – Різдва Христового і Христового Воскресіння нас трійця: Осип Данко, Богдан Бідяк, (ентузіяст хору “Думка“, передчасно помер) і автор цих рядків були гостями, як близькі друзі Марії і Мирослава Лабуньків. І так було до часу, поки подружжя Лабуньків не перенеслись жити до Філядельфії. Спогади надруковано з усіма професійними приписами. Є поазбучний показчик імен і псевдонімів з поясненнями, список жертводавців, скорочення назв, абревіатура. Цікаві світлини з того часу і документи. На жаль, друк виявився дрібненьким і сірим, але незалежно від цього спогади читаються з особливим інтересом і цікаво. Спогади відкриваються цікавим словом від родини, у якому докладно сказано, як це починалось. Всіх причетних названо з висловами щирої подяки. Глибоко вдумливий вступ про Марію Ровенчук з Печеніжина належить відомому поету Дмитрові Павличку, який запам’ятав Марію, будучи гімназистом третьої кляси Коломийської гімназії у 1941 р., як “вродливу постать – міцну будову, високе чоло, довгі русяві коси, суворий, сказати б, учительськиий погляд...“. Вона “була родом з Печеніжина, з того славного селища, яке виколисало Олексу Довбуша. Вона не помічала мене серед підлітків-гімназистів, а я милувався нею, коли заходила у вишиваній сорочці до церкви св. Михайла у Коломиї”. У вступному слові авторка робить цікаве зауваження: “У цих споминах не очікуйте боїв, засідок, як і всякої іншої стрілянини, бо в тому участь моя була дуже незначна, та й то припадкова. Натомість ви знайдете вишколену стійкову, котра уважно слухала накази “згори“ і вірно та з ентузіязмом подавала їх “униз“. Авторка відкриває свої спогади словами: “Називаюся Марія Лабунька, з дому Ровенчук, псевдо моє в ОУН і в підпіллі було “Ірина“. Далі слідує цікава розповідь від дня народження – біографічні описи. Починає розповідь з років дитинства про батьків, родину, мальовничість села Печеніжина, яке складалось з Вижнього і Нижнього, з їх відмінностями. Мандруючи селом, у деталях розказує, як казку, про його зовнішні і внутрішні проблеми. Про життя села, жителів, себто громаду, школи і зaпізнає читача з учителями, підкреслюючи їх значимий вплив на розвиток і формування молоді. Не поминає двох церков у Печеніжині, яких роля у громаді була незрівнянно велика. Тут же церковниий
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
