Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Молоденький цапок, коли вперше опинився разом з мамою в огородженій високим пар- каном селянській оселі, був дуже здивований. Він народився і підростав на великій полонині у високих горах, де вільно гуляли прохолодні вітри, які виспівували разом з бистроплинними потічками різноманітні мелодії. Там, в компанії своїх ровесників – цапків і баранчиків, почував себе вільно і безжурно. Навкруги пахучі трави не тільки для паші, але й для різних забав, нап- риклад, у схованки. А бажаючих ровесників стукнутись лобами з невеликими молодими ріж- ками було вдосталь. Недаремно цапка прозвали Забіякою. Він дуже любив помірятись силою і міцністю свого лоба з суперниками. А тут... Кругом паркан, ніякого тобі простору. А за парканом росли небачені досі дерева, що їх люди називали садом. А головне, побитися не було з ким. Господар і господиня оселі були трохи завеликими, явно переважали Забіяку силою. Восьмирічна Марічка заприятелю- вала з цапком, носила йому незнаної досі травички з городу, що теж, на жаль, був огоро- джений. А в тому городі такі смачні речі видно через дірку в паркані! А коли Забіяка хотів з Марічкою позмагатися трохи лобами, так собі, тільки для забави, а не по-справжньому, то на допомогу дівчинці кинувся пес Бровко. Собак Забіяка знав ще з полонини. Вони були строгими, їх треба було слухати, бо вони захищали отару від вовків. Залишався до забави в бійку хіба великий рудий кіт Мурко. Але вже з першої спроби спор- тивного поєдинку Мурко порушив всі його правила. Замість підставити свого лоба, кіт став на задні лапки і надавав цапкові передніми лапками серію швидких і болючих ляпасів. Як тут було не сумувати за свободою на полонині. В сад не ходи, в город теж не можна. В курятник не можна, бо там півень б’ється крильми і шпорами. Невдовзі цапок заприя- телював з Бурком, бо думав, що коли той засне, він все- таки зуміє добратися до тих смаковитих плодів в городі та садку. Дірку в паркані, че- рез яку він міг туди пролізти, хитрий Забіяка вже розвідав. – Ось, Бровку, я все собі думаю про ту несправедли- вість, що тут бачу, – почав якось розмову. – Яка ще несправедли- вість? Все тут так, як треба, як Бог сотворив, – відповів Бур- ко.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
