Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Молоденький цапок, коли вперше опинився разом з мамою в огородженій високим пар- каном селянській оселі, був дуже здивований. Він народився і підростав на великій полонині у високих горах, де вільно гуляли прохолодні вітри, які виспівували разом з бистроплинними потічками різноманітні мелодії. Там, в компанії своїх ровесників – цапків і баранчиків, почував себе вільно і безжурно. Навкруги пахучі трави не тільки для паші, але й для різних забав, нап- риклад, у схованки. А бажаючих ровесників стукнутись лобами з невеликими молодими ріж- ками було вдосталь. Недаремно цапка прозвали Забіякою. Він дуже любив помірятись силою і міцністю свого лоба з суперниками. А тут... Кругом паркан, ніякого тобі простору. А за парканом росли небачені досі дерева, що їх люди називали садом. А головне, побитися не було з ким. Господар і господиня оселі були трохи завеликими, явно переважали Забіяку силою. Восьмирічна Марічка заприятелю- вала з цапком, носила йому незнаної досі травички з городу, що теж, на жаль, був огоро- джений. А в тому городі такі смачні речі видно через дірку в паркані! А коли Забіяка хотів з Марічкою позмагатися трохи лобами, так собі, тільки для забави, а не по-справжньому, то на допомогу дівчинці кинувся пес Бровко. Собак Забіяка знав ще з полонини. Вони були строгими, їх треба було слухати, бо вони захищали отару від вовків. Залишався до забави в бійку хіба великий рудий кіт Мурко. Але вже з першої спроби спор- тивного поєдинку Мурко порушив всі його правила. Замість підставити свого лоба, кіт став на задні лапки і надавав цапкові передніми лапками серію швидких і болючих ляпасів. Як тут було не сумувати за свободою на полонині. В сад не ходи, в город теж не можна. В курятник не можна, бо там півень б’ється крильми і шпорами. Невдовзі цапок заприя- телював з Бурком, бо думав, що коли той засне, він все- таки зуміє добратися до тих смаковитих плодів в городі та садку. Дірку в паркані, че- рез яку він міг туди пролізти, хитрий Забіяка вже розвідав. – Ось, Бровку, я все собі думаю про ту несправедли- вість, що тут бачу, – почав якось розмову. – Яка ще несправедли- вість? Все тут так, як треба, як Бог сотворив, – відповів Бур- ко.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
