Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 1 В місяці травні цього року припадає сумна дата закінчення Другої світової війни. Війни, яка принесла горе майже в кожну українську родину. Скільки людей загинуло, скільки пропало безвісти, скільки дітей залишилися сиротами, скільки відірвано від рідних домівок, від батьків, дітей, братів, сестер і розкидано по цілому світу, зазнавши різного роду поневірянь. Якраз в період закінчення цієї жахли- вої війни люди залишали все і тікали світ-за- очі, щоб врятуватися від совєтської чуми, бо знали, що їх чекає... А ті, що залишилися в Україні, були позбавлені елементарних людських прав, поз- бавлені історичної пам’яті та правди про ми- нуле нашого народу. Дітей в школах застав- ляли вивчати перекручену історію, вірші, в яких прославляли Леніна, Сталіна і партію. В дитячі голови втовмачували, що Бога немає, не дозволяли ходити до церкви, колядувати, святити паски і т.д... А 9 травня кожного року відбувалися всенародні гуляння з нагоди перемоги у так званій Великій вітчизняній війні. Але яка це була вітчизняна війна, коли населення Укра- їни гинуло не за Україну, а за тюрму народів, яким був Совєтський Союз. Відразу після війни почалися масові вивезення на Сибір так званих “бандерoв”, тобто тих, хто мав зв’язок з повстанцями. Вивозили цілі родини, цілі села в тайгу, чи в степи Казахстану, де на лютому морозі люди мусіли тяжко працювати. Скільки їх залишилося у вічній мерзлоті назавжди. І ще 23 роки вже у Незалежній Україні 9 травня вважався святковим днем. Аж цього року Верховна Рада України ухвалила день відзначення закінчення Другої сві- тової війни 8 травня, як День Пам’яті і Скорботи, а також Закон про заборону на території України фашистської та комуністич- ної ідеологій та їхніх символів. Символічним є те, що сталося це у передвеликодний Чистий Четвер. Після довгих років, нарешті, в Україні відбулася довгоочікувана подія очищення її від минулої комуністичної нечисті і бруду. Від тепер 8 травня в Україні, як і у більшості цивілізованих країн світу, люди схилятимуть голови в скорботі над мільйонними жертвами світової бійні, розпочатої у вересні 1939 р. комуністичною Московською імперією СССР та фашистською Німеччиною нападом на Польщу з метою поділу між собою Европи. Треба було ж не тільки 70 років, але ще й більше року кровавої аґресії Росії проти України, щоб суспільство змогло, нарешті, зрозуміти, що московські паради «дня пабє- ди» з гуркотом по бруківці танків та атомних ракет, а потім непробудною п’янкою є дикун- ською зневагою над пам’яттю загиблих, які відійшли у вічний спочинок. Тим більше, що в цьому році в Москві парад проводить держава- спадкоємниця держави-аґресора СССР, що розпочала цю війну. І тільки з другого її етапу, коли Гітлер, випередивши Сталіна на два тижні, перший напав, СРСР змушений був стати на сторону антигітлерівської коаліції. З допомогою цієї коаліції, а особливо так звано- го військово-технічного і продовольчого Ленд- лізу США СРСР зміг вистояти. Теперішня Москва відкидає всю антигітлерівську коалі- цію і голосить на весь світ, що тільки “рускіє” перемогли гітлеризм і «звільнили Европу та німців від фашизму, за що ті повинні їм бути повік вдячні». А ще виникає справедливе запитання, чи, принаймні, для більшості українців 9 трав- ня став останнім днем Другої світової війни? А як ті українці, що продовжували в червоній армії воювати у війні проти Японії, на яку Совєцький Союз напав так само, як і Гітлер на СССР віроломно, бо протягом Другої світової війни Японія щодо СРСР дотримувавалася договору про нейтралітет? А як з тими солда- тами-українцями, що були у червоній армії в окупованій Европі і Азії? Там ще продовжу- вали стріляти. А коли закінчилась війна УПА за свободу України, за нашу і вашу свободу? В цьому числі журналу «Наше Життя» друкуються спогади наших союзянок про те, де їх застала вістка про закінчення Другої сві- тової війни та як вони сприйняли її. Лідія Слиж, головний редактор.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
