Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2015 Любов до молитви, зразкове побожне життя цієї селянки благодатно, яскраво й переконливо відбилося на долях її дітей та внуків. Отримавши ґрунтовні знання зі схоластики та філософії у Добро- милі, а з теології у Римі, Неоніль був висвячений у 1902 році як о.Микола, Чину Святого Василія Великого. Отець Микола Лиско прожив довге і достойне життя, виконуючи обов'яз- ки маґістра та ігумена в різних мо- настирях Галичини та Бразилії. Митрополит Андрей Шеп- тицький, знаючи його великі здіб- ності, доручив отцю Миколі ство- рити перший новіціят у новій брази- лійській віце-провінції. І велику час- тину свого довгого життя о. Микола працював у Бразилії для потреб чис- ленної української діаспори. Отець Микола Лиско був не лише духівни- ком монахів, які радо користали з його мудрих і побожних повчань, а й активним громадським діячем для українців, був для них незаперечним авторитетом. Помер о. Микола Лиско 1971 року в Бразилії. Похований у василіянській секції цвинтаря на Іваї. Про достойне життя цього священика та його великий вплив на українців в Бразилії часто згадував у Львові його вихованець, світ- лої пам'яті о.Василь Зінько. Видатною пос- таттю в родині Лисків був і другий син Ва- силя та Антоніни – о. Володимир Лиско (1882-1964). У своїх споми- нах, написаних на схи- лі літ, отець зазначав: "День мойого рож- дества був замітний своїм торжеством і дивний мав вплив на ціле моє життя". Справді, цей день був особливо урочистим, бо 21 вересня 1882 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, кардинал Сильвестр Сембратович посвячував новозбудований храм у Камінці Струмиловій. На цьому торжестві була і мати майбутнього священика Антоніна Лиско, яка вранці приступила до Сповіді і св.Причастя, а пополудні привела на світ сина Володимира. Будучи чотирирічною дитиною, він одного разу викликав неабиякий подив до- рослих, коли заявив, що буде священиком. Тоді лише мати була схильна вбачати в словах сільського хлоп'яти Боже Провидіння. Та на подальшому його житті не раз проглядалася якась дивна запрог- рамованість. Це не раз стверджу- вав сам о. Лиско, а людей з його оточення найбільше вразило те, що хоронили отця саме в день його уродин, у свято Різдва Пре- святої Богородиці – 21 вересня 1964 року. Це мимохіть наштовху- вало на роздуми... І в роздумах про логіку розвитку подій, пов'я- заних із життям о.Володимира, згадувалася постать його матері, бо саме на неї зійшла Божа Бла- годать започаткувати священичу династію. Володимир Лиско змалку виявив нестримний потяг до знань і мав виняткові здібності. З відмінними оцінками закінчив п'яту львівську гімназію, вступив на теологічний факультет Львівського університету. Згодом його, як кра- щого студента, Митрополит Шептицький нап- равляє на вищі теологічні студії до Інсбруку, де він робить докторат. У 1909 році Володимир одружується з Іванною Цегельською, дочкою о.шамбеляна Михайла Цегельського. Вона стала надійною помічницею і порадницею у його подвижницькій праці. Висвятившись у 1910 році, о.Володимир самовіддано, з іскрою Божою в серці, душпастирює в Олеську біля Бродів (1910-1913), у Городку (1913-1921) і в містечку Сасів Золочівського району. Від 1936 року був деканом Золочівським. Завжди і всюди о.Володимир Лиско пильно дбав не тільки про душі, але й про добробут та освіту українців. Вільний від душ- пастирської праці час теж присвячував своїм співвітчизникам. Читав по селах лекції, орга- нізовував читальні, засновував і керував гос- подарськими товариствами ("Сільський госпо- дар", "Овочева шкілка", "Українська торгів- ля"), домагався відкриття українських шкіл і побудови нових громадських приміщень. А ночами о. Володимир подовгу засиджувався над своїми теологічними працями, які вихо- дили окремими брошурами, а також їх друку- вали в церковних часописах. Неодноразово дописував і до народних часописів, бо надавав великої ваги формуванню суспільно-громад- ської думки. За свою діяльність о.Володимир Лиско всіляко переслідувався польською владою, дві- чі був арештований, за участь у проголошенні в Городку Самостійної України в 1918 році сім місяців відбув у таборі Домб'є, звідки чудом
Page load link
Go to Top