Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Півень Кукурік був дуже цікавим і завжди хотів багато знати. Коли весною на даху стодоли у великому гнізді посе- лилася пара лелеків, Кукурік завів з ними розмову. Він заці- кавлено слухав розповіді про далекий вирій, куди на зиму відлітали лелеки і мріяв та навіть марив у снах про свою подорож у той чарівний вирій, повний несподіванок і небезпек. Лелеки розповідали про бурі-громовиці, лютих хижаків на землі і в небі, але півник намагався про це не думати. Одного разу він запитав у лелеків, чи не могли б вони його восени взяти зі собою у вирій. Чому б ні? – відповів лелека Бузько, – ось тільки дорога туди далека, то мусиш що- денно тренуватися в леті, щоб крила зміцніли. Маєш на це ціле літо. Але скільки не тріпав своїми короткими крилами Кукурік, то навіть через місяць щоденних вправ зміг злетіти хіба що на яблуню. Це був для нього рекорд, бо перед тим він злітав лише на паркан, яким було загороджене подвір’я оселі. Бачу, що з далеким летом тобі не справитися, – якось з іронічною посмішкою про- мовив Бузько, – але, побачивши похнюплений вид і сльози на очах у півня (хоча, як відомо, птиці, не плачуть), – продовжив: – Я дам тобі таку пораду. Йди пішки правим берегом річки Дністра. Бачиш її блиск з яблуні? Думаю, що за літо дійдеш до Дністрового лиману. Там нас почекаєш. А вже через Чорне море ми тебе перенесемо. Ця пропозиція Бузька так сподобалася Кукурікові, що він на другий день вдосвіта, лиш один раз прокукурікавши за звичкою, перелетів паркан і попрямував до річки. Навіть з ніким не попращався, ні з дружиною Квочкою й цілим виводком діток-курчат, ні з собачкою Бровком, ні з котиком Мурком, ну взагалі з ніким, так його заполонила мрія про незнаний вирій. Перша ніч подорожі застала Кукуріка в густому дубо- вому лісі. Не гаючись, півник злетів на кріслатого дуба, вмощуючись на гілці до сну. Тільки тепер він згадав, що не вечеряв, адже він не вдома і господиня не виносила з хати вечері. Дарма. Прийде ранок, щось знайдеться перекусити. Зашуміло листя і поруч з півнем на гілку всілася ночу- вати ворона. Обоє зраділи компанії перебути ніч разом. Раптом внизу щось зашелестіло, зашкрябало землю. Кукурік, як і всі півні, вночі не то що трохи, але
Page load link
Go to Top