Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 11 ручнику. Через Ваш знаменитий проєкт я дістала усвідомлення про те, що в книжках пишуть одне, а справжню історію рідного краю слід шукати у розповідях очевидців, оглядаючись довкола пильним спостережли- вим оком. Цей Ваш проєкт, Тату мій, дав мені імпульс збирати і записувати усну народну творчість, бо саме вона відображає реальний стан справ у суспільстві і реальну історію. А зв’язок з носіями народної мудрості дав мені легкість у спілкуванні із людьми похилого віку. Пам’ятаю, якою дорогою ціною запла- тила наша родина за Ваш тодішній одчайдуш- ний крок із цим проєктом. Нас, четверо дів- чаток, залишились без Вашого батьківського тепла на саму Паску... Обливаючись слізьми, мати поспішали на пошту, щоби передати Вам дозволеного тодішньою владою великоднього гостинця. Ніколи не забуду маленького дере- в’яного «диктового» ящичка, мабуть, лишень на 7 кілограмів. Запакували мати у нього кіль- це пахучої ковбаски, шматок закопченого у комині сала, цибулю, часник, маленьку пасоч- ку, – і усе це добро засипане було цукром «до чаю», а зверху приложене маленьким вербо- вим прутиком – посвяченою лозою. Можу собі тільки уявити, якою солодко-гіркою була ця пасочка для Вас, Батьку, у совєтській в’язниці, далеко від родини. А ще у садку Вашому, Батьку, збирали- ся чоловіки після недільних богослужінь, особ- ливо у святкові дні. Їли, пили, веселилися, словом – відпочивали після важких трудових буднів. І співали! Боже мій, як співали! Сильні чоловічі голоси гучним трьохголоссям стряса- ли усі Загороди. Люди заслуховувалися і все підходили, підходили... Ваш садок, Батьку, тоді перетворювався на гамірний вулик. Усім хотілося повеселитися. А Ваша любов до лю- дей і вміння їх зорганізувати біля себе тягнула, наче магнітом, до Вашого саду. Щодо нас, дітей, то в садку Вашому ми діставали майже енциклопедичні знання. Ви навчали нас усьому: чому не можна підбілю- вати садові дерева вапном, а лише глиною; як доглядати за молодими щепами; як правильно розмножувати кущі агрусу, малини, полуниці; навіщо обв’язувати стовбури плодовитих дерев на зиму; чому не можна лазити по гілках ста- рого горіха; як правильно ставити годівнички для підгодовування пташок і як треба пра- вильно підвішувати сало для синичок; де зруч- ніше ставити моркву та капусту, щоби зайці не обгризали стовбурів плодовитих дерев; як тре- ба підгодовувати білочок горішками взимку; які правильно ламати гілочки слив на пахучий червоний чай; чому не можна обривати усі ягоди калини та терну після перших примо- розків; як обривати плоди із вершечків ви- шень та яблунь; як утеплювати коріння дерев перед зимою; як правильно розводити багаття із опалого осіннього листя і чому НІКОЛИ не можна прив’язувати собаку у саду... Велика життєва мудрість простого сільського комбайнера, котрий ніколи не зла- мав живої гілочки... А ще Батько мій любив у саду читати. Бувало, ляже на спину, обсадивши нас коло себе, і читає. Чого тільки не чули ми тоді! Зачитував нам Батько уривки із забороненої книги З. Тулуб «Людолови», ознайомлював із таємничою пророчицею Михальдою, десь від- шукав знамениті твори про київських князів, із закритою збіркою творів Івана Франка, дек- лямував нам слізного вірша про Йвася помер- лого, що в руці мав «галаган, той, що дав йому панич» ...Та найбільше читав нам Шевченка. Ні, не просто читав. Батько переспівував Шев- ченка: «Ой, по горі роман цвіте», «За байра- ком байрак», «Зацвіла в долині», «Бандурис- те, орле сивий», «Якби мені черевики», і, зви- чайно, всі інші більш популярні Шевченкові твори. Співав нам маловідому широкому зага- лу народну пісню-переспів на тему кобзаревої поеми «Петрусь». Мій Батько жив Шевчен- ком... Пам’ятає Ваш сад, Батьку мій, і про зустрічі із активістами – шестидесятниками: стрийком Василем, котрий тільки повернувся з Казахстану, іншим родичем із далекого Сик- тивкару, котрому дозволено було на короткий час провідати родину, вуйком Ярославом, засланим в Магадан, а нині –головою Спілки політв’язнів і багатьма іншими. Чи могли ми, діти, розуміти тоді, на яку небезпеку Ви йшли? Давно не була я у Вашому садку, Бать- ку! Але сподіваюся, що скоро настане час, коли я візьму своїх внучат за руки, заведу їх у Ваш садок,і покажу їм, як через посильну працю проста смертна людина увіковічнила себе, залишивши після себе хороший і плідний слід... Спогадами про батька з Вами ділилася членка 129-го Відділу СУА, паніматка Людмила Новоринська-Телебзда.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
