Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 33 АННА ПИЩИМУХА (16 вересня 1925 – 27 лютого 2015) У перші дні бе- резня громада Ґлен Спею прощалася з дос- тойною Матір’ю, пат- ріоткою, чудовою люди- ною Анною Пищимухою (з дому Лотоцькою). Народилася По- кійна на Тернопіллі Чортківського повіту у свідомій українській ро- дині. Її рідне село Базар завжди славилося культурними традиціями, волелюбними людь- ми, героїчними синами та доньками. Разом з чоловіком Василем Пищиму- хою виростили чотирьох синів, навчили їх шанувати прабатьківську віру, звичаї, рідну мову, вболівати за українську ідею. Небагатомовна, мудра, толерантна, працьовита і вимоглива пані Анна завжди і для всіх була взірцем людяности і невтомної громадської праці. Діти від матері успадкували щиру любов до України, а водночас шану та повагу до Америки. Будучи протягом багатьох десятиліть активною і сумлінною союзянкою, доклала немало зусиль, творчості і часу задля виконан- ня благородних цілей і авторитету СУА. Очо- люючи 62-ий Відділ СУА у Ґлен Спею, Ню Йорк, брала найактивнішу участь у національ- них святах, концертах, базарах. Її реферати, виступи завжди були глибокозмістовні, цікаві, актуальні. Вона вміла шанувати чужу працю, охоче підтримувала нові ініціятиви, вміла вислухати, порадити, делікатно підправити. Нам усім бракуватиме Її присутности, уваги, вдумливих очей і милої шляхетної посмішки в спілкуванні. Члени її родини ніколи не оминали нашої церкви св. Петра і Павла. В час тради- ційних свят завжди були з матір’ю, тішили нас своєю багатою чисельністю і синівською від- даністю. Так же численно, не зважаючи на сувору зимову негоду, з’їхалась родина, щоб провести в останню дорогу найдорожчу мату- сю, бабусю, щоб помолитись і поклонитись її мудрості, подякувати за любов і науку життя. Прощай, наша світла Посестро, дорога і незабутня. Ще довго щемітимуть наші серця від того, що нема Тебе посеред нас... Нехай земля буде Тобі пухом, і нехай Господь тримає Твою душу у своїй опіці! Святослава Ґой Стром. «Мало народитися українцем, треба ще й засвідчити це» 30 червня минає 10 років, як Україна втратила свого вірного сина, народного артиста України, улюбленого співака Назарія Яремчука. Про себе він говорив: «Пісня для мене – це все. Це вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя. Цим почуттм пронизано все: моя родина, друзі, колеги по роботі, творчості. Тому пісня завжди з нами. Адже людина щаслива тим, що приносить людям радість, дарує їм задоволення. Хочу співати для вас гарних пісень, що западають в душу, в пам’ять серця, несуть гарні думки, зачаровують красою мелодій... Кожен з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду...А головне – мати надію, що ми будемо щасливими. Мати надію, що, нарешті, ми відродимося, що ми станемо серед всіх у світі народів достойним, повноцінним і повноправним, що кожній людині стане жити краще. Але, щоб було краще, треба вірити. Вірю в геній народу нашого...Кожній людині треба проникнутися у своїй душі Божим словом до того, що може привести нас до добра». Ці слова Назарія Яремчука – неначе остання заповідь, заповідь для кожного з нас. Він народився українцем, і він засвідчив це цілим своїм життям. Його пісні живуть в серці кожного українця і житимуть вічно, як вічно житиме всенародна пам’ять про нього.
Page load link
Go to Top