Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 Володимир Дармохвал МІЙ СПОМИН ПРО ТАТА У переддень свята Дня Батька думки про Тата знову заволоділи мною... Відкриваю альбом світлин та спогадів про Нього. Ми з братом Миколою цей альбом назвали «Не приніс сорому українській землі». Така назва альбому не випадкова. Бо ці слова присяги на вірність Україні Тато промовив на святому місці – на горі Маківці. Це було заприсягнення тридцятьох пластунів Загону «Червона Ка- лина». Слова клятви були вишиті на прапорі, який в цю урочисту хвилину посвятив Йосиф Сліпий, тоді ректор Львівської духовної се- мінарії... Пройдуть роки. І 6 травня 1976 року Блаженні- ший Митрополит Йосиф Слі- пий пришле вітання «Пласто- вому Загону», де написано: «Коли у 1930-му році на горі Маківці ми благословили Ваш курінний прапор, тоді благос- ловили також ще молодень- кий Ваш гурток в надії, що він дасть українському народові добрих синів. Так і сталося, бо, переймаючи козацько-стрі- лецьку традицію, члени Заго- ну дійсно вкладали всі зусил- ля, щоб підняти ту Червону калину, займаючи провідні становища в обороні рідного народу серед тяжких обставин життя в без- настанній боротьбі...». Це вітання пластунам Загону «Червона Калина» Володимир Дармохвал вже не про- читав. Бо в січневу ніч 1974 р. Його серце зупи- нилося. Але кожне слово, написане Митропо- литом у вітанні, – це й є шлях відважних лицарів волі, які з юних літ стали в обороні рідного краю. Володимиру Дармохвалу було лише 11 років, як почалася Перша світова війна. Він був свідком, як у Болехові московська орда завела коней до рідного його будинку, до тієї великої залі, де збиралися товариства «Прос- віта», «Сокіл», «Січ»... Він був свідком подій, як в 1915 році Січові стрільці після перемож- них боїв на Маківці визволяли Стрий, Лисо- вичі, Болехів... Тоді переможно лунала пісня «Ой, у лузі червона калина похилилася...». Ця пісня стала Гімном Українських січових стрільців. Вона привела 15-літнього Володи- мира Дармохвала, гімназиста Стрийської гім- назії, стати в ряди, які вишикувалися перед ратушею 1 листопада 1918 року. Ця пісня пове- ла його а УГА, до УВО, до пластового куреня. Це він після повернення з війни в Стрийській гімназії зорганізує таємний гурток, мета якого була вивчати історію України, рідну літера- туру. Від стрийського студентства Володимир Дармохвал був представником на першому таємному студентському конгресі у Львові. Виконує доручення Української військової ор- ганізації. Так він став одним з тих, що не звернули з дороги, що перебули тюрми, що вихо- дили переможцями. Військо- вий трибунал виніс Володи- миру Дармохвалу кару смерті за вбивство польського шові- ніста Собінського, яку було замінено (після вияснення) трирічним ув’язненням. Його переслідували. А він залишав- ся УКРАЇНЦЕМ. А це вважа- лося злочином. 1930 рік. Тато в Журав- ні працює директором коопе- ративи. Після завершення бу- дівництва кооперативного до- му влаштовує урочисте його посвячення. Запрошує Загін «Червона Калина», що в одно- строях, у капелюхах з калиною та з пластовими палицями бере участь в урочистому поході. 1933 рік. Тато в Болехові. Разом із Бо- лехівської філією Союзу українок бере участь у підготовці свята Наталії Кобринської. Він із Володимиром Петешем, який в майбутньому прославиться у США своїми скрипками, роз’їжджає по селах, несучи ідеї українства, національної свідомості між люди. Наслідки не забарилися. Свято Кобринської заборонила польська влада. Жандарми стояли при виїздах з кожного села. Тато разом із Петешем попали в тюрму. Але... В цей день було зроблено три фотографії. Вони засвідчили, що вже в 1933 році був надмогильний пам’ятник Наталії Коб- ринської. На знимці моя Мама, як організатор свята від СУ Болехова. Там біля хреста вінок з колосся та букет квітів. Це привезли пані зі Стрия та Станиславова. Друга знимка – це власний дім Наталії Кобринської, в якому вона провела останні роки життя і де померла. Чомусь, хтось вперто поширює в інтернеті
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
