Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 зібрав нас в родинному домі, повів на Ясну гору, в Бубнище, де горіла варта в честь Загону «Червона Калина», на Маківу... А ми зі спогадів і таки незнищенних кроків Батька вибудовуєм дім з веселим обличчям для нашого роду. І висвятим світ- лом оселю, з якої ніхто України не вирве. Лариса Дармохвал, м. Болехів, Україна. Дорога редакціє журнал у «Наше Життя» ! Ось уже десятий рік минув, як черпаю я насолоду від глибоко змістовних та справді по- жіночому теплих сторінок Вашого часопису, котрий тримає на пульсі увесь багатогранний спектр життя українців як в Америці, так і у рідній серцю Україні. До усіх навколишніх подій журнал союзянок торкається легким і небайдужим пером. За це я вдячна Вам! Сьогодні спробую і я поділитися із своїми посестрами спогадами про пережите... ПАМ’ЯТІ БАТЬКА... ОБРАЗОК «СЛІД ЛЮДИНИ» Батьку! А яблуні Ваші зацвіли рясним білопінням... пахучим і п’янким, аж до запаморочення... Зацвіли щедро, так щедро, якою щедрою завжди була Ваша рука... Я давно не була у Вашому садку, Тату мій. На жаль... Але мати кажуть, що цьогоріч сад Ваш – особливий. Може, це Ви втішаєтеся своїми правну- ками, Батьку? А, може, душа Ваша витає у цьому біло-рожевому цвіті і радіє: ось скоро знову весілля у Вашого внука? Не знаю... Знаю лише одне: напрацювались Ваші мозолисті руки, передаючи через працю велику любов Вашого серця до навкілля... У далекому 1961 році Божому поверну- лися Ви, Батьку, із совєтських «гулагів» на рідну конюхівську землю молодим енергійним чоловіком. Тоді Вам було неповних 26... Багато змін побачили Ви тоді у рідному селі: напів- зруйнований будинок-кам’яниця, зведений родиною, занедбане подвір’я... Та найбільшою прикрістю для Вашого ока був садок. У колиш- ньому доглянутому садочку зараз був повний занепад: обламані гілки, знищена загородка... І майже до кожного плодовитого дерева при- в’язані колгоспні коні... Роїлися мухи, непри- ємно тхнуло брудом... Уся колишня краса саду, як любила висловлюватися моя бабуся, «...пішла корчем попід землю...» Та це й не дивно. Бо оті довгі 15 літ поневірянь у необжитих степах півдня України зробили своє: занедбана хата, знищений сад... Що могли вдіяти Ви, зоставшись напівсиро- тою у 10-річному віці? А вже через рік, як тільки відмолилися за річницю відходу Вашо- го Батька, Ви із матір’ю Вашою, а моєю бабу- сею, були силоміць викинуті із села... Роки поневірянь не вбили у Вашому серці великої любові до краси рідної землі. Господарським оком оцінили Ви тоді на Заго- родах «батьківщину», землю, що споконвіку належала Вашій родині, аж поки не привлас- нили її до колгоспу: «Тут я збудую хату, а обабіч-два садки посаджу. Йтимуть люди на працю в поле, чи у ліс, чи гнатимуть худобу на пасовисько – нехай заходять сюди, у садок, і ласують усім, що в ньому Бог зародить», – казали Ви тоді матері. І як сказали, так і зробили. Якби сад Ваш, Батьку, міг заговорити, то багато б він розповів людям... Ось тут стояв дерев’яний стіл, збитий із дощок, а за ним - дерев’яна лавка. Під гілками розлогої яблуні-спасівки разом із своїми поб- ратимами-однодумцями малювали Ви проєкт церковної брами. Пам’ятаю, попросили Ви у мене подвійний аркуш із арифметичного зошита, на якому «атраментовим» олівцем малювали ескізи. Як тоді Вам вдалося вмон- тувати між хвірточкою і основною частиною брами володимирський тризуб – невідомо. Але Ви це зробили! А потім, повчаючи нас, малювали іще інший тризуб, козацький, і акцентували нашу дитячу увагу на відмінність між двома тризубами. Ваш проєкт із тризубом став для мене тоді, Батьку, чи не першим життєвим універ- ситетом, тому, що те, чого навчали Ви, я не змогла прочитати в жодному шкільному під-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
