Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2015 зібрав нас в родинному домі, повів на Ясну гору, в Бубнище, де горіла варта в честь Загону «Червона Калина», на Маківу... А ми зі спогадів і таки незнищенних кроків Батька вибудовуєм дім з веселим обличчям для нашого роду. І висвятим світ- лом оселю, з якої ніхто України не вирве. Лариса Дармохвал, м. Болехів, Україна. Дорога редакціє журнал у «Наше Життя» ! Ось уже десятий рік минув, як черпаю я насолоду від глибоко змістовних та справді по- жіночому теплих сторінок Вашого часопису, котрий тримає на пульсі увесь багатогранний спектр життя українців як в Америці, так і у рідній серцю Україні. До усіх навколишніх подій журнал союзянок торкається легким і небайдужим пером. За це я вдячна Вам! Сьогодні спробую і я поділитися із своїми посестрами спогадами про пережите... ПАМ’ЯТІ БАТЬКА... ОБРАЗОК «СЛІД ЛЮДИНИ» Батьку! А яблуні Ваші зацвіли рясним білопінням... пахучим і п’янким, аж до запаморочення... Зацвіли щедро, так щедро, якою щедрою завжди була Ваша рука... Я давно не була у Вашому садку, Тату мій. На жаль... Але мати кажуть, що цьогоріч сад Ваш – особливий. Може, це Ви втішаєтеся своїми правну- ками, Батьку? А, може, душа Ваша витає у цьому біло-рожевому цвіті і радіє: ось скоро знову весілля у Вашого внука? Не знаю... Знаю лише одне: напрацювались Ваші мозолисті руки, передаючи через працю велику любов Вашого серця до навкілля... У далекому 1961 році Божому поверну- лися Ви, Батьку, із совєтських «гулагів» на рідну конюхівську землю молодим енергійним чоловіком. Тоді Вам було неповних 26... Багато змін побачили Ви тоді у рідному селі: напів- зруйнований будинок-кам’яниця, зведений родиною, занедбане подвір’я... Та найбільшою прикрістю для Вашого ока був садок. У колиш- ньому доглянутому садочку зараз був повний занепад: обламані гілки, знищена загородка... І майже до кожного плодовитого дерева при- в’язані колгоспні коні... Роїлися мухи, непри- ємно тхнуло брудом... Уся колишня краса саду, як любила висловлюватися моя бабуся, «...пішла корчем попід землю...» Та це й не дивно. Бо оті довгі 15 літ поневірянь у необжитих степах півдня України зробили своє: занедбана хата, знищений сад... Що могли вдіяти Ви, зоставшись напівсиро- тою у 10-річному віці? А вже через рік, як тільки відмолилися за річницю відходу Вашо- го Батька, Ви із матір’ю Вашою, а моєю бабу- сею, були силоміць викинуті із села... Роки поневірянь не вбили у Вашому серці великої любові до краси рідної землі. Господарським оком оцінили Ви тоді на Заго- родах «батьківщину», землю, що споконвіку належала Вашій родині, аж поки не привлас- нили її до колгоспу: «Тут я збудую хату, а обабіч-два садки посаджу. Йтимуть люди на працю в поле, чи у ліс, чи гнатимуть худобу на пасовисько – нехай заходять сюди, у садок, і ласують усім, що в ньому Бог зародить», – казали Ви тоді матері. І як сказали, так і зробили. Якби сад Ваш, Батьку, міг заговорити, то багато б він розповів людям... Ось тут стояв дерев’яний стіл, збитий із дощок, а за ним - дерев’яна лавка. Під гілками розлогої яблуні-спасівки разом із своїми поб- ратимами-однодумцями малювали Ви проєкт церковної брами. Пам’ятаю, попросили Ви у мене подвійний аркуш із арифметичного зошита, на якому «атраментовим» олівцем малювали ескізи. Як тоді Вам вдалося вмон- тувати між хвірточкою і основною частиною брами володимирський тризуб – невідомо. Але Ви це зробили! А потім, повчаючи нас, малювали іще інший тризуб, козацький, і акцентували нашу дитячу увагу на відмінність між двома тризубами. Ваш проєкт із тризубом став для мене тоді, Батьку, чи не першим життєвим універ- ситетом, тому, що те, чого навчали Ви, я не змогла прочитати в жодному шкільному під-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
