Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
30 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2014 НАРОДНІ ТАЛАНТИ У КРАЇНИ ГАЛИНА ТЕРЕМКО – МАЙСТЕР РОЗПИСУ НА СКЛІ Народні традиції в образотворчому мистецтві України сягають прадавніх часів Київської Русі. Вони виявилися в монумен- тальному мистецтві, іконописі на дереві, по- лотні та склі. Протягом багатьох віків твор- чість народних мистців була важливим ком- понентом духовної культури. Але хоч іконопис був підпорядкований потребам релігії в обра- зотворчому мистецтві, в тому числі розписі на склі, давньоруські майстри зверталися до образу людини, відтворення предметного і чуттєвого світу реального буття і позначені високим рівнем професійної майстерності й емоційною силою образної мови. Живопис на склі поширився на Західній Україні в ХІХ ст., художня особливість якого – яскрава колорит- ність, декоративність, окреслення силуетів фігур, рис обличчя, підкреслення основного без зайвих деталей. Цей дивовижний талант мислення роз- пису на склі успадкувала художниця з народу – Галина Теремко, уродженка с. Копачинці Городенківського району, що на Івано-Фран- ківщині, яка на повну силу проявила себе в цілковитій гармонії відчуття кольорів та умін- ня скупою палітрою, що притаманне цьому виду малярства, надавати образові мажорного звучання, а в поєднанні з матеріялом-склом відчуття легкості і дзвінкості барв. Це доказ того, що художниця досконало оволоділа спе- цифічними навиками творення. Галина Теремко закінчила Косівський технікум художніх промислів ім. В. Касіяна по кераміці, потім заочно Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва і народ- ний університет у Москві. З цього часу бере активну участь у виставковій діяльності у ре- ґіональних, обласних, Всеукраїнських та Між- народних виставках, за участь в яких неодно- разово нагороджувалась медалями, грамотами та дипломами оргкомітетів, схвальними відгу- ками відвідувачів. Пані Галина багато років співпрацює з видавництвом дитячого журналу «Дзвіночок» художником-ілюстратором, розписує церкви (Тернопільщина, Львіщина, Івано-Франківщи- на, Одеська область), на запрошення майстрів художнього ковальства виконує ескізи виробів з металу, та найголовніше – передає свій дос- від і навики малярства на склі молодим талан- там – керує гуртком образотворчого мистецтва при школі с. Копачинці, відкриває дорогу у дивосвіт прадавнього декоративного розпису на склі, яким достеменно володіє... Мирон Левицький, заслужений працівник культури України. ________________________________________________________________________ (Закінчення зі стор. 19) – Насте... Поцілуй мене, Насте! Вперше і востаннє... – Ні, – злякано прошепотіла дівчина і залилася сором’язливим рум’янцем, але розумниця-ніч прикрила його своєю полою. – Поцілуй мене, дівчино, на дорогу,... на вічну дорогу, на дорогу у вічність... Місяць піднявся з-за лісу і залив при- балок срібним сяєвом, яке несло в собі нероз- гадану тайну. Наче в храмі... на весілля.... Солов’ї не змовкали. Вони співали для неї, Насті, і для того невідомого повстанця з таким гарним благородним лицем. – Поцілуй... Вона більше не вагалася, нахилилася над ним, погладила розсипані кучері і, забув- ши сором, теплими дівочими устами припала до холодних уст повстанця... Воїн глибоко зітхнув і закрив очі... навіки. Настя зрозуміла, що це – кінець. Вона притулилася до скривав- лених грудей і заридала голосно на всю Укра- їну, на весь світ... Минули літа... Тільки Настя вже ніколи не поцілувала ні одного хлопця. Єдина дочка у батьків, обласкана, обкохана, відказувалася вийти заміж за всіх, хто сватався до неї. І ніхто не розумів, чому так. А коли змінилася доля нашої Батьківщи- ни, вона, посріблена сивиною, стояла біля воріт відбудованого жіночого монастиря. Вони відчинилися і Настя увійшла в монастир, щоб заховати за його замками свою тайну назавжди. І в той день також співали солов’ї, і Україна стрічала свою воскреслу волю... Від автора: про цей поцілу нок розказали мені в м. Городенці, як про правдиву подію.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
