Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2014 Українок – село Ямниця» в зелених хустках, таких же спідницях та червоних запасках; із села Микитинець – у червоних вишитих кеп- тарях; із села Підпечари – в білих спідницях та по-мистецьки вистилуваними чорною ниткою рукавами, запасках; село Павелче – в чорних оксамитних спідницях, чорних корсетках і зе- лених запасках. Та чи вичислиш усіх? Спосте- рігаємо знайомі усміхнені, радісні обличчя. Дехто з маршируючих завважував нас та пома- хом рук радісно вітав. І така ж радість напов- няла наші груди. Значить, недаремними були наші недільні поїздки по селах, труди, підго- товча праця по гуртках. За Станиславівщиною в дефіляді марширували представниці сільських гуртків Коломийщини, Галича, Рогатинщини, Бучаччини, Городенщини, Стрийщини та мі- щанки з Калуша й Угнева в староміщанських одягах. Після імпозантної одногодинної дефі- ляди організованого українського жіноцтва відбувалися вправи дівчат товариства «Сокіл». На зеленій мураві просторої площі уставилися дисципліновано стрункі колони дівчат, що нагадують барвисті клюмби польових квітів. На знак провідниць ґраціозними рухами виводять вправи з вінками та серпами, гагілки та хоро- води під звуки тужливої дівочої пісні. Ми диви- лися, мов заворожені. Яка краса! Яка древня містика народнього ритуального танку відбу- вається перед очима тисячних глядачів на лоні зеленої природи! Під гучні оплески захопленої публіки закінчився попис молоді. Біля трибуни на пло- щі відбулося многотисячне віче українського жіноцтва. Голова Союзу Українок Мілена Руд- ницька відкрила віче, стверджуючи, що сьогод- ні українські селянки здали іспит зрілости своєю масовою участю та організованістю. Го- ловну промову виголосила заступниця голови СУ Ірина Макух-Павликовська. Згадуючи час- тини українських земель, представниці яких прибули на Жіночий Конґрес, вона із сумом пригадала, що немає присутніх на Конґресі наших сестер із Наддніпрянщини. Заступають їх частково еміґрантки. Вона говорила: «Всі ми, українські жінки-сестри, маємо спільну думку і завдання... Ми маємо домагатися української школи, української молитви в школі. Маємо розбудовувати українську кооперацію, застосо- вуючи клич «Свій до свого»... хто ще не з нами, того треба притягнути в наші організовані ряди». Від сільського жіноцтва Станиславів- щини промовляла селянка із села Микитинець Креховецька, яка закінчила своє патріотичне слово надією, що «...другий Жіночий Конґрес святкуватиме українське жіноцтво в столиці вільної Української Держави місті Києві...» Слідували привіти: Г. Чикаленко з Вар- шави (еміґрантка з Наддніпрянщини), М. Клемпушової з Ясіня та Станькової з Хусту (Закарпаття), Г. Романич з Канади, Горбачевої з Полісся, Багринівської з Волині. Професор Софія Русова з Праги (еміґрантка з Наддніп- рянщини) тремтячим голосом вітала всіх, що борються за волю. «Прийде час, – сказала вона, – коли ми з’єднаємося з нашими сестрами з-за Збруча». Сенаторка Олена Кисілевська прига- дала, що 50 років тому тут на першім Жіночім З’їзді в Станиславові засіяно перше зерно, яке розсіялося по всій українській землі... «Ми боролися тоді за право жінки на працю, на науку, за кусень хліба для своїх дітей. Тепер наші жінки мусять боротися далі за право на науку, за працю, за волю свого народу», – сказала вона... ...Вітав жінок теж приятель засновниці жіночого руху Наталії Кобринської, д-р Т. Окуневський. Спонтанним відспіванням національно- го гимну в супроводі оркестри та в піднесеному настрої з почуттям національної гордости закінчено це многолюдне жіноче віче. По полудні того пропам’ятного Дня Української Селянки відбулися дві урочисті академії. Одна – для сільського жіноцтва в залі «Сокола», а друга – з програмою для міста в театрі Монюшка... Сенаторка О. Кисілевська вдруге того дня зворушливо промовляла до сільського жіноцтва зі сцени «Сокола»: «Дорогі сестри-українки, ми, інтеліґентки, сьогодні приходимо до Вас, селянок, з глибокою поша- ною. Ми – пливкий елемент. Ви – ціпкий. Ви зберегли нам релігію, поезію, чисту народню мову й багато інших цінностей. Не будь ваших пісень, не було б Лисенка та й, може, Шев- ченка. Ви найбільше терпіли під час панщини та й інших лихоліть. Тому сьогодні дякуємо Вам і просимо вашої помочі, організованої помочі» («Нова зоря», 5 липня 1934 р.)... Академію закінчено «живим образом», що зображував постать Матері-України, до стіп якої горнуться всі прошарки українського на- роду. Одночасно відбувалася друга академія в театральній залі Монюшка для філії СУ, закор- донних гостей та місцевої української громади. Так закінчилося многотисячне святку- вання Дня Української Селянки.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
