Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2014 WWW.UNWLA.ORG 27 Наталія Макаревич (2.11.1915 – 21.03.2011 рр.) Народилася у місті Надвірна на Прикарпатті в родині проф. Івана і Юстини (з дому Гринішак) Галущинських. Вчилася в «Рідній Школі», а від- так закінчила економію і працювала урядником державного банку у Львові. Вийшла заміж за лікаря Івана Макаревича. В часі Другої світової війни родина опинилася на Заході, а в 1949 році прибула до Ню Йорку. Бог побла- гословив подружжя двома дітьми – донькою Оксаною і сином Богданом. Теплий спогад про свою маму Наталю написала дочка. Зокрема, вона відзначила, що її мама вірила, що суспільна праця зобов’язує кожну людину. Тому в Ню Йорку Н. Макаревич включилася до праці 64-го Відділу Союзу Українок Америки, де брала активну участь в усіх заходах цього відділу. Часто на сходинах ділилася вражіннями від подорожей по світі. В Асторії при церкві належала до Марійської Дружини. Але найбільше любила Пласт, до якого вступила ще у 1925 році у Тернополі. Була у проводі куреня «Ті, що греблі рвуть». За всі заслуги в Пласті нагороджена пластовим орденом св. Юрія в сріблі. Наталя допомагала своєму чоловікові в його професійній роботі лікаря. До хворих відно- силася сердечно і з розумінням. Крім того, вона була членкою Комітету Розбудови Українського Культурного Осередку церкви Івана Хрестителя в Гантері. Як економіст, вона займалася розпо- ділом фінансів і фондів цього Комітету. Панство Макаревичі розпочали цей проєкт, подарувавши землю, частину своєї посілости. З приємністю згадуємо мистецькі виставки і концерти під час літніх вакацій в Гантері, які вона разом з іншими організовувала. Софія Салдан (20.05.1922 – 13.10.2011 рр.) Народилася в місті Ню Йорк в родині Стефана і Францески Малино- вичів. Коли їй виповнилось 10 років, родина повернулася на Україну до міста Жидачева. Там Софія вийшла заміж за Ярослава Салдана і народила дочку Уляну. Під час воєнної хуртовини молоде подружжя роз’єдналося. Ярослав виїхав до Відня з надією, що там з’єднається з жінкою і дочкою. Але не так сталося. Софія була заарештована совєтами, бо була громадянкою США. Вона відбула 10 років каторги в Сибірі, працювала на будівництві залізниці в над- звичайно важких умовах, де стратила своє здоров’я. Після заслання лише у 1962 році їй вдалося разом з дочкою приїхати до Америки. Маючи веселий, життєрадісний характер, Софія в Ню Йорку активно включилася в працю 64-го Відділу СУА. Була імпрезовою референткою, фінансовою секретаркою, музейною референт- кою. Завжди усміхнена, весела, з ентузіязмом, з охотою і з почуттям гумору виконувала свої обов’язки. Оксана Лемеха-Луцька (14.11.1913 – 22.10.2011 рр.) Народилася в місті Станиславів в родині австрійського службовця Миколи і Iванни Лемехи (з роду Ведмідь). Початкову освіту здобула в народ- ній школі ім. Шашкевича, а гімназійну – в українській дівочій гімназії «Рідна Школа» у Станиславові. Після закінчення педагогічних курсів працювала у шкільній системі передшкілля. З юнацьких років Оксана була активною членкою Пласту, Просвіти. В Союзі Українок була головою Організаційної секції, членкині якої заснували у селах Станиславівського повіту Кружки Союзу Українок. Вони також підготували незабутній День Української Селян- ки під час історичного Жіночого Конґресу, що відбувся у 1934 році в Станиславові. З молодих літ була членом УВО, а згодом ОУН. Пережила три політичні ув’язнення (у польській, більшовицькій і німецькій тюрмі).
Page load link
Go to Top